Уже не перший місяць ми з моїм хлопцем орендуємо кімнату в однієї бабусі.
Користуємося її холодильником. Але зберігає там бабуся тільки одну каструлю. Я якось не втрималася від цікавості і заглянула в неї. Вівсянка на воді. І все. Бабуся більше нічого не їсть. Так, у вихідні іноді принесе яблука з базару. Їм і рада.
До нас господиня квартири з розпитуваннями про наше життя не лізла. З ранку йшла кудись. Мій хлопець якось бачив її на вулиці – пляшки збирала. Серце щеміло за бабусю. По ній видно, що не пияк. Добра, гарна й інтелігентна жінка.
Одного разу до неї прийшла гостя. По всій видимості, дочка. Жінка років сорока п’яти з порога стала поводити себе по-хамськи. Вона почала кричати на матір і вимагати від неї якихось грошей. Бабуся заметушилася і стала щось просити.
Що там відбувалося, мені не було чути. Я була в кімнаті. Але мабуть, дочка побачила наші речі і вирішила познайомитися з квартирантами. Вона різко, без стуку відкрила наші двері. Секунду жінка пильно дивилася і потім грубо сказала: «Тепер квартплату будете віддавати мені. Тут господиня я. Ось мій номер телефону і номер карти».
Коли вона пішла, Августина Павлівна (так звуть нашу господиню) розповіла свою історію. Вона пізно наpoдила дочку. Виховувала сама – чоловік пішов по хліб і більше не повертався. Дівчинку балувала, ні в чому їй не відмовляла. Мабуть, тому та виросла самозакоханою егоїсткою. Вийшла заміж за скупого і жадібного чоловіка. У такого і снігу взимку не випросити. Наpoдила від нього дочку.
Для Августини Павлівни малеча стала справжньою віддушиною. Дочка вирішила експлуатувати любов бабусі до онуки. Вона стала вимагати гроші за побачення. Бабуся віддавала всю свою пенсію лише за те, щоб погуляти з малям годину-дві. Донька хотіла продати квартиру бабусі. А куди б вона її прилаштувала страшно було й уявити.
Мій хлопець навчається на юридичному. Коли він прийшов, я розповіла йому історію. Він сказав, що займеться цим питанням з правової точки зору.
Ми поговорили з сусідами. Вони підтвердили вимагання грошей з Августини Павлівни. Бабуся взяла у нapколога і пcихiатра довідки про те, що вона не перебуває у них на обліку. З усім цим ми пішли в суд і виграли справу. Старенькій на законних підставах дозволили бачитися раз в два тижні з онукою.
Читайте також: “Я на вокзалі вже третю добу живу, мені йти нікуди, чоловік з дому вигнав”
Наша господиня світилася від щастя. У холодильнику стала з’являтися їжа. Августина Павлівна навіть прикупила собі кілька суконь. Пенсію вона витрачала лише на себе і подарунки для внучки.
У квартирі ми втрьох стали робити ремонт. Десь підфарбували, десь прибрали старий мотлох. Замінили шпалери, які висіли вже років тридцять. Ми стали для неї ближче єдиної дочки. З нас старенька відмовилася брати плату. Нам мало не силою доводилося давати їй гроші.
