Два роки тому наш сімейний бізнес по організації свят та весіль почав загинатися, але все ж працював. Конкуренція висока, ніша перенасичена. З чоловіком разом 15 років, всі ці роки вели спільну справу. Чоловік був головною фігурою, ведучим, а я – в тіні, займалася роботою менеджера, шукала замовлення, складаючи всі дрібниці. Плюс вся домашня робота, діти, побут були на мені.
Дітей у нас двоє, синові 10 років, доньці – 5. За роки сімейного життя нажили чимало: велика квартира, машина, дача. Що сталося в країні в останні місяці – всі знаємо, свята скасовані, грошей немає. Жила цей час з дітьми на дачі, чоловік – в місті.
В один день чоловік приїжджає до нас на дачу і заявляє: – Я втомився так жити. Давай мирно розділимо майно 50 на 50 і розійдемося. За дітей судитися не буду, нехай залишаються з тобою.
Ах! Яке благородство. Майно – 50 на 50, а дітей я тягни самостійно? Бізнес розвалився, я фактично безробітна, оформляю допомоги на себе і дітей. У чоловіка теж заробітку немає, з чого аліменти платитиме?
Через спільних знайомих дізналася, що він знайшов іншу жінку ще рік тому. Просто друзі мовчали, шкодували мене. Бездітна, 25-річна, зараз вони частенько воркують у нас в квартирі. Як тільки прийшла в себе і обличчя моє прояснилося від сліз, зібрала волю в кулак, поїхала з дітьми в нашу квартиру.
Відбулася розмова з чоловіком, суть якої в наступному: йдеш до іншої – прихопи дітей з собою. А якщо вже діти залишаються зі мною, то як ділити майно – нехай вирішує суд, геть таку ідею – «50 на 50 і мирно розійдемося».
Дітей залишила на час чоловікові, зачинила двері і поїхала на дачу, ледь стримуючи сльози. Дітей люблю і не кину, звичайно. Але нехай молода пасія чоловіка сьорбне щастя материнства з чужими дітьми в умовах, коли грошей немає, а дітей годувати треба.
Що буде далі – поки не знаю. Але вже ввечері у мене було 12 пропущених дзвінків від чоловіка. Як говорила Скарлетт – «я подумаю про це завтра».
Фото ілюстративне з вільних джерел
