Парком, вздовж набережної прогулувались двоє – мама і син. Симпатичний хлопчик постійно щось питав, щебетав, як маленька пташка. Мати з посмішкою відповідала на всі його запитання. Ці двоє світилися від щастя, не помічаючи навколо нікого, крім одне одного. Перехожі услід їм оберталися і посміхалися. Але так було не завжди.
Марина була тихою і скромною дівчиною. Такою її виховала мати. Нічим особливо не виділяючись із натовпу, Марина після навчання в інституті завжди поспішала додому. Тусовкий інші молодіжні розваги їй були нецікаві. Вона поспішала до своїх друзів – книг.
Але одного разу з дівчиною сталося найгірше. Затримавшись в бібліотеці, Марина поспішала додому. А тому вирішила зрізати свій шлях і пішла через парк. Вже вечоріло, сутінки впали на землю зненацька і дівчина не помітила, що за нею хтось йде. Незнайомий чоловік поглумився над Мариною і зник. Ледве дійшовши до будинку, дівчина закрилася у ванній і намагалася відтерти з себе весь бруд цього гріха. Але з душі не відітреш.
Через місяць виявилося, що нещасна не прийшло поодинці, позбутися плоду її ганьби – були її перші думки. Але лікар, оглянувши дівчину, наполягав, що малюк має народитися. Був дуже великий ризик більше не мати дітей. І Марина змирилася.
Ріс живіт, дитина почала штовхатися, а дівчина не відчувала до неї нічого, жодної ніжності, любові чи материнського тепла. Тільки повна байдужість до всього що відбувається в її житті. Вона подумувала відмовитися від малюка одразу після народження, адже полюбити його вона точно не зможе.
Але акушерка, яка була поруч, виявилася мудрою жінкою. Всупереч бажанням Марини, вона таки поклала дитину їй на груди. Тяжкість малюка, його запах, тихе крехтіння раптом пробудили в Марині такі емоції, що вона заплакала. А після немогло вже і мови бути про відмову, навіть і не думала. І ні про що зараз не шкодує. Син у неї росте чудовий, а вона найщасливіша мама на світі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
