Нещодавно довелося мені побувати в гостях у родичів. Чесно скажу, що не була у них давно, але цього разу довелося. Причина була дуже вагома, про неї писати не буду. Чесно, я людина гидлива, не до фанатизму, звичайно, але …
Загалом, квартира у родичів захаращена якимись коробками, баночками, статуетками, килими всюди, все це в такою пилу, що просто нестерпно. Всю цю картину доповнює кіт, вірніше, його лоток в туалеті, повний відходів життєдіяльності кота і запашний, звичайно, не як травневі троянди.
На кухні навіть посудомийна машина брудна, так, не дивуйтесь, дверцята там чорні від бруду. Ганчірка і губка на раковині огидно жирні (мене просто просили подати цю ганчірку, щоб витерти зі столу). Господиня, зрозуміло, люб’язно накрила в залі стіл. Я вже розуміла, що не хочеться мені їсти, хоч і провела кілька годин в дорозі. Але і не їсти незручно. Загалом, нишком протерла вилочку і тарілочку антибактеріальною серветкою, робила вигляд, що їм. Але господиня помітила, що я копирсаюся в тарілці і давай приставати: «Несмачно? Чому не їси? Гидуєш?» Ось що тут відповісти, а?
За столом господиня хвалилася, які вони шпалери красиві наклеїли. О! А я і не помітила! Хіба можна їх помітити, коли навколо таке? До чого я це написала? Мені ось просто цікаво: невже люди не бачать, що живуть у відвертому срачі? Так, особисто у мене багато часу і сил йде на прибирання, але зате і душа радіє.
Фото ілюстративне з вільних джерел
