З Олексієм ми зустрічалися цілий рік. Він все хотів познайомити мене з матір’ю, а я соромилася, відтягувала момент … Я дізналася, що чекаю малюка і ми вирішили зійтися, він переїхав до мене жити. Ми запросили свекруху до нас на вечерю, познайомитися. Домовилися про майбутню дитину нічого не говорити, маленький термін, хіба мало чого.
Свекруха приїхала не задоволена. Було таке відчуття, що видивляється щось в квартирі. Навіть пил пальцем перевірила, не втрималася напевно. Перед від’їздом відвела мене в кухню і сказала: «Син у мене хлопець видний, таких як ти у нього тонни. Відпусти його, не пара ти йому!» – Ось так, не в брову, а в око. Як на духу, взяла свою сумочку, чмокнула сина в щоку і пішла.
Сказати що я була приголомшена, це нічого не сказати. Але це тільки початок. Через місяць вона до нас в гості приїхала. Альошка був на роботі, зустрічала її я одна. Приїхала привітна, рейд по квартирі зробила, трохи посиділа і пішла, навіть чай не попила.
Альошка приїхав додому нервовий, відразу в спальню, та під ліжко. Витягнув звідти речі чоловічого гардеробу. Мати йому подзвонила і розповіла, що приїхала, а у мене вдома мужик чужий на ліжку лежить. Так наказала перевірити добре під ліжком, раптом чого забув з речей.
Сміялися ми звичайно довго над тим, що мужик зняв таку особисту річ, поклав під ліжко і пішов. Але поведінка свекрухи виходить з ряду геть. Через місяць за аналогічною схемою у нас в квартирі з’явилися чоловічі шкарпетки. Тоді Альошка не витримав і заборонив їй до нас приїжджати.
Я народила здорового хлопчика, 4500 гр, Богатир! Ми з Альошкою були на сьомому небі! Яке це щастя – бути батьками! Микита ріс тямущим хлопчиком, цікавим. Коли йому було два рочки свекруха почала телефонувати, мовляв, хочеться побачити онука, сумує. Приїхала до нас на пару днів. Водилася з Микитою, грала, годувала, переодягала, на вулицю на дитячий майданчик ходила з ним. У мене прям радість в душі закралася, невже усвідомила, що ми з Альошкою любимо один одного.
Прийшли з прогулянки свекруха з Микитою. Синуля став скаржитися, що пальчик болить. На пальці я побачила слід від уколу. І тут я все зрозуміла, що свекруха приїхала не просто так. Я сказала все Альошці, він зажадав від неї пояснень.
– Та ти подивися, він на нас не схожий! Нагуляла вона його, а тобі мозок дурить. Ось тест і покаже, що не твій він син! – кричала свекруха.
Альошка без слів, виставив свекруха за двері. Говорити і доводити щось хворій людині, робити болючіше собі.
Через два тижні Альошці вручили конверт зі 100% результатами, що ми обоє батьки Микити. Минуло вже п’ять років, свекруху я більше не бачила. Ми поїхали жити в інше місто. Знаю, що Альошка зрідка телефонує їй, цікавиться про її здоров’я, адже мати все-таки. Я теж її пробачила, зла не тримаю, але вважаю, що краще жити на відстані.
Фото ілюстративне з вільних джерел
