Жила ця дівчина в селі з мамою, поки я її не забрав в місто до себе. Жив я поруч з її школою, що вже їй було зручно, не потрібно було їздити до школи більше години. Ну а мама її спокійно відпустила жити з дорослим чоловіком

У мами за плечима було чотири офіційні чоловіка і ще не знаю скільки співмешканців, мабуть, тому вона так спокійно відпустила жити дочку-школярку до дорослого чоловіка.

Вона відповідно була на моєму забезпеченні, спершу все було відмінно, тихо, мирно, без надокучання, потреб у неї майже ніяких не було.

Через рік почалися вимоги типу відвези мене до школи (школа в 2 хвилинах ходьби), довези до магазину (магазин в 3 хвилинах), хочу займатися нігтями, волоссям, вишиванням, мені для цього треба то то то, заняття я заохочував, але вони з успіхом через 2-3 тижні закидалися.

Потім почалося, їй кудись завжди треба було, то туди то сюди, відвези привези. Щоб не няньчиться з нею, сказав йди на роботу, влаштувалася за 2 тисячі зарплати, думав хоч їй на її жіночі справи вистачить.

Стала з цією роботою нервова, жіночий колектив став їй у вуха активно вливати інформацію, а вона мені, типу для колишньої я робив більше ніж для неї, хочу квіти, подарунки, на моря.

Через рік вступила до інституту на заочку і стала вимагати, щоб я оплачував її навчання, сказав йди на іншу роботу, щоб їй вистачало або кидати навчання.

Влаштувалася за 4 тисячі і, ​​як ви думаєте, знову їй не вистачало на неї одну грошей. Почастішали претензії і сварки, натякала, щоб возив на роботу і з роботи її.

Відпрацювала рік з горем навпіл, мені набридло, сказав, якщо не вистачає нехай їде до столиці працювати, можу допомогти.

Влаштувалася на хорошу роботу і понеслося, знову 10 тисяч їй не вистачає, кажу куди хоч все йде? На їжу, я не зрозумів, адже їжу я купував.

Далі більше, шмотки, волосся, нігті, вії, солярії і претензії, хочу весілля, хочу весільну подорож за 200-300 тисяч гривень, якщо дитина буде – я буду в елітній клініці тільки спостерігатися, тільки перед цим мені потрібна корекція зору, квартиру в столиці хочу. На моє запитання хто все це буде оплачувати і якщо так, то давай збирати гроші разом, сказала що ти чоловік ти і повинен.

Я напевно на собі випробував всі види маніпуляцій, ультиматуми летіли щодня, на шостому році такого життя мені все набридло настільки, що словами не описати.

Вона хотіла все і відразу, і за чужий рахунок, а у самої нічого за душею. Я зібрав речі і сказав їй допобачення. Через 3 дні з’явився у неї «справжній чоловік», він ще не знає в що вляпався.

Висновок робіть самі, якщо нахабніє і берегів не бачить, стусана їй і вперед, інакше стільки ж часу витратите даремно.

Сиджу з попкорном, спостерігаю на скільки хлопчини вистачить.