Зіграли весілля. Подарували ми молодим квартиру, яку для дочки зберігали. Обставили меблями. Живуть, все добре у них. Справа-то в іншому. Дочка мені потім проговорилася випадково, що розвели вони мене з нареченим

20 років тому, коли я знайомився з батьком своєї дружини, я й уявити собі не міг, що він відчуває. Але зараз, коли я сам опинився на його місці, то мені здається, що тесть мій просто золота людина.

Цього року, дочка привела залицяльника, першого в її житті, який удостоївся честі познайомитись з нами. Я, звичайно, не зрадів, але хлопець виявився не промах. Заходять вони, і починається вся ця сцена.

– Тато, знайомся, це Максим! – щасливо оголошує дочка.

– Здрастуй Максим – я потиснув йому руку – Роздягайся, проходь, поговоримо. Одягнений він був відмінно, а ось в туфлях устілки рвані. Ну думаю, я теж не дуже який приходив до тещі з тестем. Я тоді шмотки у друга позичив взагалі.

Пройшли з ним в зал, сіли вдвох, один навпроти одного. Дочку я відправив приготувати нам на обід що-небудь.

– Ну що, Максиме – його питаю – Які плани на життя? Працюєш чи ні?

– Працюю – кивнув він – Але отримую не багато.

– Ну а розвиватися плануєш?

– Планую … – задумався він – Але … я вже зараз хотів попросити руки вашої дочки.

Це було неочікувано. – Так ти кажеш, що отримуєш мало, на що жити збираєтеся? – знову запитав я – Весілля на що справляти? Друзів у неї багато, сам знаєш напевно. Гостей буде багато, вийде дорого.

– У мене є на що – він поклав на стіл документи – Я нирку продав.

Я тут просто дар мови втратив. Мене як струмом шандарахнуло. Всі свої заготовки для розмови забув і лепетати почав …

– Уже продав?

– Ні, через кілька днів їду до лікарні.

Ну тут я здався звичайно.

– Не треба продавати. Ми дамо вам гроші на весілля і на перших порах. Я зрозумів, що ти серйозно налаштований.

Зіграли весілля через три місяці. Подарували їм квартиру, яку для дочки зберігали. Обставили меблями. Живуть, все добре у них. Справа-то в іншому. Дочка мені потім проговорилася випадково, що договір на продаж нирки вони підробили … Розвели мене удвох.

Сиджу тепер і зрозуміти не можу, чи то я дурень, чи то вони такі перспективні шахраї. У будь-якому випадку я радію, дивлячись на них, молоді дуже щасливі разом. Але на дозвіллі все ж подумую, як би їм боржок повернути.

Фото ілюстративне з вільних джерел