“Знаєш, твоя Тонька вже не твоя то зовсім”, – випалив армійський товариш. Павло не відчув землі під ногами, а коли приїхав у відпустку першим же ділом пішов до Тоні розібратися у всьому. Подзвонив у двері і очікував найгіршого

Тоня з Пашею зустрічалися ще зі школи. Вони вчилися в паралельних класах. Тоня була симпатичною дівчиною. Багатьом хлопцям вона подобалася, але факт того, що дівчина знаходиться в парі з Павлом, був визначальним.

Паша ж, зі свого боку, був дуже веселим, зовні був високим і помітним хлопцем. Тоню любив і життя без неї не уявляв. Однак, коли хлопцеві виповнилося 18 років, його призвали в армію.

Борг перед батьківщиною для Паші був справою принципу. Він не звик відсиджуватися за чужими спинами. Хлопець пройшов всі медкомісії, і восени пішов на службу. Його проводжала Тоня.

Пара дуже важко переживала настільки тривале розставання. Паша проходив службу дуже добре, виділяючись на тлі інших солдатів.

З Пашею служив разом один з його однокласників. Його звали Андрієм. Цей хлопець завжди був відстаючим у них в класі. Єдине, що у хлопця добре виходило – це махати кулаками. Тут завжди він був на висоті.

Так ось, через півроку спільної служби, перетнулися Андрій і Паша в каптерці.

«Перевожусь в іншу частину. Хотів тобі дещо розповісти. Знаєш, твоя Тонька вже не твоя то зовсім», – випалив Андрій.

«Що ти сказав?», – сторопівши заперечив Павло.

«А що чув. Пам’ятаєш у нас в класі Сергій був. Гарненький з татом багатеньким? Так він твою Тоньку і обходжує», – зі сміхом на обличчі промовив Андрій і пішов.

Паша просто остовпів. Він не міг повірити, що дівчинка, яка присягалася йому у вічній любові, так зрадила його. Всі півроку, поки Паша служив, він листувався з Тонею.

Ніяких слів, які могли б дати йому засумніватися в їх стосунках з коханою дівчиною, не проскакувало. А тут його приголомшили. Частина є частина. З неї не втекти.

Але як же перевірити ту інформацію, яку мені донесли? Про це думав Павло. Відпустка мала бути тільки після року служби. Час став йти дуже повільно. Листи приходили від Тоні регулярно. У них все було як завжди. Паша вирішив, що, коли йому дадуть відпустку, він приїде до Тоні раптово.

Написав за тиждень до відпустки Тоні, що відпустка у нього почнеться через 2 тижні, хлопець почав обмірковувати план своєї дії. Тиждень минув, і Паша приїхав додому.

Першим же ділом він попрямував до Тоні. Подзвонив у двері і очікував найгіршого. Однак, двері відкрила Тоня. Від несподіванки вона мало не зомліла.

«Пашка, ти ж казав, що відпустка буде через два тижні, ось це сюрприз», – сказала дівчина.

Паша у відповідь різонув: «Ти знайшла собі іншого, ось я і приїхав раніше».

«Хто тобі сказав таку нісенітницю. У моєму житті тільки ти», – відповіла дівчина.

«А як же Сергій?» – запитав хлопець.

«Хто такий цей твій Сергій?» – подивившись здивованими очима, мовила Тоня.

Паша побачив в очах Тоні, що та не бреше. Він довго ще розмовляв з нею і повністю в цьому переконався.

Виявилося, що Андрій був протягом перших місяців служби один раз вдома. Відпускали його на прощання з батьком. При цьому він знайшов час відвідати Тоню, мотивуючи тим, що він від Паші.

При зустрічі він намагався звабити Тоню, але та відповіла йому однозначно відмовою. Після, Андрій, мабуть, вирішив помститися і придумав історію з Сергієм. Термін служби Паші закінчився. Він повернувся до рідного міста. Тепер вони з Тонею сім’я. Вони люблять одне одного і живуть щасливо!