Можу сміливо сказати, що життя моє спочатку складалася просто ідеально. Багаті батьки, мама з інтелігенції, батько при владі, залишили мені хороший спадок. «Золота молодь», саме так говорили про таких як я. Здобув освіту за кордоном, одружився з тією, яку вибрали батьки. Так, так все і було раніше. Тепер все це я згадую як сон.
Отримавши власний бізнес, я разом з друзями успішно його розвивав. Це були 90-ті роки, було де розвернутися. Нас ніхто не чіпав, чіпали наших «співробітників». Батько постійно умовляв мене піти на держслужбу, але мені це здавалося нудним. Більше тягнуло до особистого розвитку.
Дружина жила своїм життя, бачилися ми нечасто. Союз двох впливових сімей, ось і все що тримало нас разом. Єдине, що хочу сюди додати, про шлюбні контракти. Вони тоді не в моді були, розписалися під чесне слово.
У мого батька на початку двохтисячних з серцем почалися проблеми, а її старого на рибалці не стало. Минуле перестало мати значення, близькі ми з дружиною так і не стали. Пробувши в шлюбі майже 20 років, вирішили розлучитися. Пожити по людськи вже. З нею обговорили все адекватно, але юрист хапуга наспівав дружині про спільно нажите. Я до свого адвоката, той почав копати. І такий бруд почався … слів немає. Все це перетворилося в змагання «хто гірше».
Останнім часом я на пасивному доході сидів, в справи не ліз особливо, з директорів у нас родичі. Нормальні, заслуговують довіри. Прокинувся я з ранку, в черговий раз. Знову один, як зазвичай. Ні дружиною нормальною, ні дітьми не обзавівся. Тільки котом … якого я кликав просто Кіт …. Бог його знає скільки років йому вже. Таке відчуття, що він завжди тут був.
Разом набридло, остогидло все … Подзвонив куди треба. Протягом року оформив документи, забрав заначку з сейфа, посадив кота в сумку і звалив в Таїланд, на маленький острів. Багато тільки мріють про такий вчинок. Не треба мріяти, дійте. У погодний сезон я живу в бунгало, разом коханою жінкою. У сезон дощів ми переїжджаємо в готель.
Я катаю туристів навколо острова на човні. Тим і заробляю нам на життя. За прогулянку беру 4 бакса. Наших правда замало … Будете в наших краях, приходьте на 3-й причал, я вас підвезу, землякам безкоштовно. Покажу вам місця де немає грошей, розрахунку, заздрості. Хоча Wi-fi тут ловить, не переживайте. А ще … десь тут, починається рай.
Фото ілюстративне від Сергія Майстра
