Як життя все різко здатне змінити. Воно – всемогутнє. Шкода, що ніколи про свої плани не попереджає. Не буду зараз занурювати у філософію вас, але я вірю в її потрібність. Вона здатна пояснити багато незрозумілих речей.
П’ять років з хлопцем зустрічаюся. Кохання-зітхання, романтика, зізнання. Все було так красиво. І я зіпсувала цю красу. Безсовісно зіпсувала! У Мишка (мого хлопця ) є кращий друг. З Пашею я і зрадила Міші. Свідомо! Я давно з ним хотіла переспати ! Ну, справа така: хлопець красивий. Не встояла я. Та й момент був.
Що тепер – не знаю. Та й все одно! Не зміню я нічого вже. Я намагаюся виправдовувати себе, але це ж так нерозумно. Виправдання – це не шлях у минуле. Хоча, якби я повернулася в минуле, я б ні за що не відмовилася від можливості бути з Пашею. Я розуміла, що ми проведемо з ним ніч, і на цьому все закінчиться. Але це була найкраща ніч у моєму житті.
Чи можна хлопцеві зраджувати? Ні! Хоч і не написано нічого в Кодексі про це. Кожен вирішує сам, як жити і що йому робити. Моя совість – гірше комарів! Вона мене так вже загризла, що ніякий засіб вже не допоможе.
Я кохаю Мішу. Кохаю! Ніхто вже не повірить у це. Та й віра чиясь мені не потрібна. Мені важливо, щоб він сам мені вірив. Не вірить. Я була чесною, розповіла все, а він пішов від мене. Мовчки пішов, не скандалив, не кричав. Після – ні листика, ні дзвіночка, ні повідомлення. Він ніби зник з життя. Я не стала дзвонити його сестрі, бо вона висловила вже все, що думає про мене. Звичайно ж, нічого хорошого я не почула. Та й не заслуговую, загалом то.
Як знайти спосіб, який допоможе повернути коханого? Я – егоїстка. Але навіть егоїстичні дівчата мають право на щастя. Я розпитувала подруг, як би вони вчинили. Всі відповідали, що повернути Мішу нереально. Але я продовжую вірити в повернення.
Мала б можливість – дістала б серце з гpyдей, віддала б йому. На ньому написано моє зізнання. Воно невидимe для інших, тому що відкритоe лише для Михайлика. Але моє серце він не пробачить. І мене – теж. Я пішла б на все, щоб він простив, щоб не відпускав.
Я намагалася зв’язатися з ним. Він не відповідає, не відповідає на листи. Не помічає мене. Я їздила до його під’їзду, чекала з роботи. Коли він прийшов – він прикинувся, що не помітив мене: він відкрив двері під’їзду, увійшов, і навіть не подивився на мене. Сльози капали, не припиняючись, на кофточку. На ту кофточку, яку подарував мені він на День Закоханих.
Не заслуговуючи вибачення, я сподіваюся на краще, хоч і нерозумно, і егоїстично сподіватися після такого. Не махають кулаками після бійки.
Як могла я піти на це – не розумію. Начебто ж, і твереза абсолютно була. Висновок такий: була б нетверезою – не зрадила б. Забавно виходить. Але не до сміху мені. Я хотіла купити в аптеці багато пачок снодійного. Що хотіла зробити – можете здогадатися. Але снодійне зараз не продають без рецепта. Чому ж вони перестали його продавати, коли воно мені так потрібне?
Я забрала документи з інституту. Тепер я перестала бути студенткою. Без коханого мені погано. І навчання ніяка не знадобитися мені. Відмовляли мене документи забирати, але якщо я щось намітила – відступати не буду. Якщо наважуся – наступного року вступлю. Коханий не знає ще про це.
З Інтернету я теж зникну. Видалити всі акаунти і сторінки. Тільки фотографії Ведмедики скачаю наостанок. Я не можу без них. Стільки є спільних наших з ним фото. Я їх не буду рвати, не буду позбавлятися від них. Його зображення мені дорогі. Якщо він не буде зі мною. Не хочу думати про це. Думки такі завдають мені біль. Не треба було закохуватися так. Але я себе не могла контролювати. Таке кохання приходить саме. І прогнати я його не могла, як не намагалася. Та й як її виганяти і проганяти, якщо я купалася в ньому?
Знаю, що зараз Міша в Києві десь. Він поїхав на День народження до свого синочка. Йому два рочки виповнилос . Мені сказали друзі, що він купив йому самокат. Збирався поїхати на дні три-чотири, а сам не приїжджає звідти вже тиждень. У мене таке бажання спалахувало поїхати за ним, але мене відмовляють. Розумію: він хоче побути з сином. Але я так ревную його до Олени – це мати його дитини. А що, якщо він повернеться до неї назовсім?
Поверніть мені минуле! Я хочу виправити все. Я хочу, щоб все було класно, як раніше. Він носив мене на руках, коли я ногу підвернула. Він був зі мною в лікарні, коли мене алергія здолала. Він був поруч, коли помepла від paку моя тітка. Яка я свoлoта. Як могла я втратити його?
Сиджу і перечитую історію повідомлень в Інтернеті. Скільки ласкавих слів писав він мені! Я впевнена, що вони щиро написані були. І я писала йому у відповідь. Але зрадила йому. А він – ні. І якщо зараз він з нею – я розумію його.
Купила літр пива. Випила. І що? Ніякого aлкoголю я не відчула. Хотіла «полетіти» у сни – не вийшло: безсоння вирішила провчити мене. З подругами спілкування не виходило. Спробувала спілкуватися реально – сльози застилали очі. Спілкувалася віртуально – вони залили всю клавіатуру.
Читайте також: “Недобре запідозрила, коли чоловік почав рідше надсилати з Італії гроші. Через брата дізналася – має іншу”
Паша підбиває клини до мене. Тому що я йому подобаюся, а з Мішею він посварився. Я не хочу його бачити! Він так все зіпсував мені. Я б його вбuла, якби за це не саджали у в’язницю! Всі хлопці кажуть, що дівчата завжди винні, бо самі їх спoкyшають. Але це не так!
Паша не дає спокою мені. Він використовує той час, поки Мишко в Києві. Зрадник дружби! Я не очікувала, що він таким є насправді. Гарний, мій ідеал. Але мені він неприємний, як людина. Залицяється, ніби не розуміючи, що нічого не повториться між нами! Він самовпевнений занадто. Але я відіб’ю у нього всяке бажання продовжувати зі мною спілкуватися. Я скажу , що «зaлeтіла» від нього, і він сам відчепиться. Хоч би допоміг такий метод!
Якби могла – попередила б кожну дівчину, якuй він «вірний» і «чудовий». Але я не можу попередити кожну. І чи повірять мені вони? Міша, прошу тебе, повернися. Я тебе люблю. Можу довести так, як хочеш.
Життя віддам, світ віддам, сни віддам. Я хочу бути з тобою, коханий.
