Одного разу, діти однієї чудової бабульки вирішили влаштувати сюрприз їй, бачили, що її диван майже «розвалювався», а вона спить на ньому і навіть не думає викидати, незважаючи на вмовляння дітей і близьких. Вирішили подарувати новий диван. Куди подіти старий? Звичайно, викинути.
Настав день народження. Поки старенька ходила за покупками, молодь вирішила пограти в «тимурівців». Сходили в меблевий салон, придбали новий диван, який доставили за адресою, а від старого позбулися. «Ось мама зрадіє» – думали діти.
Помітивши відсутність улюбленого дивана, бабулька втратила свідомість. На місці старого стояв новенький, м’який диван. – А де мій старий диван? – запитала вона.
– Мам, так ми тобі новий купили, – виправдовуючись мовила одна з дочок. Випивши піднесеної води, витираючи сльозу, старенька сказала: – Там були всі мої гроші ….
І тут молодь прийшла до тями і всі без винятку кинулися до сміттєвозу, який уже відвозив старі меблі. Ніколи ще водій не бачив стільки «божевільних», що біжать за машиною, тому довелося зупинитися. Після зупинки,вони налізли в кузов машини, і, розкидаючи сміття, почали визволяти старий диван. Звільнивши від мотлоху, стали його безжально шматувати, в пошуках «скарбів», але так нічого і не знайшли, а після повернулися додому, на всякий випадок, залишивши «дозорним» внука.
Заходять в квартиру, і з порога сумно: – Мам, ми нічого не знайшли ….
– А там нічого і не було, – весело відповіла бабуся, сидячи на новенькому диванчику, – давайте чай пити з тортиком.
