– Зустріч тебе чекає, скоро, познайомишся з чоловіком, тільки дивись, не відмовляйся від нього одразу, доля це твоя. Нелегко буде, але щаслива будеш з ним все життя – сказала стара циганка. Соломія не вірила їй, а дарма

У вихідний Соломія зібралася на міський ринок, хотіла мамі в подарунок купити пухову хустку. Там завжди був великий вибір, і ціни нижчі, ніж в магазинах, де продавали вироби ручної роботи.

Біля входу юрбилися циганки, з хустками в руках, налетіли на Солю, саме так її кликали мама і всі друзі, пропонували товар, вона розгублено переводила погляд з одної хустки на іншу, все не могла вибрати, всі були красиві, теплі, захотілося купити відразу кілька, проте, коштували вони не дешево, тому потрібно було визначитися.

Поруч сиділа літня циганка, з хусткою, яка сподобалася Солі найбільше. Циганка розправила її, струснула, і, дівчина одразу уявила, як затишно буде мамі в цій розкішній великій хустці. Сторгувалися, Соломія відрахувала потрібну суму, простягнула циганці, та притримала її долоню, і сказала: – Зустріч тебе чекає, скоро, познайомишся з чоловіком, тільки дивись, не відмовляйся від нього одразу, доля це твоя. Нелегко буде, але щаслива будеш з ним все життя.

Соломія недовірливо слухала стару жінку, а та додала: -Точно тобі кажу, все так і буде.

Дівчина поспіхом забрала свою покупку і побігла на зупинку, треба ще заскочити в аптеку, купити ліки мамі.

Принесла додому подарунок, мати ахнула: – Скільки ж вона коштує? Це так дорого! Знаєш, я завжди мріяла саме про таку хустку!

Соля була щаслива, і, заварюючи на кухні чай, все роздумувала над словами циганки, брешуть вони всі, не варто надавати значення.

Наступного тижня вона з мамою поїхали в поліклініку, мама ходила з паличкою, і Соля завжди супроводжувала її до лікаря. Біля під’їзду стояла машина, перегороджуючи їм шлях. Багажник був відкритий, він був забитий сумками, пакетами, мабуть, хтось переїжджав в їх будинок, перевозив речі. Біля машини бігали двоє хлопчаків, років 5 і 7. З під’їзду вийшов чоловік, попрямував до машини, і почав вивантажувати речі з багажника.

Мама Солі привіталася з ним, і запитала: – У нашому будинку жити будете? Це напевно, на п’ятий поверх, там Петрові нещодавно квартиру продали, Вам значить?

Чоловік привітався і підтвердив, так, це він купив квартиру на 5-му поверсі.

– А ось і мої шибеники, – жестом вказав на хлоп’ят, – управи на них немає, не встиг він закінчити фразу, як за спиною пролунав крик: – А-а-!

– Що знову? Чоловік підхопив молодшого на руки, той кричав, на коліні красувався величезний забій. – Асфальтна хвороба, – батько озирнувся: – що робити? Аптечку не знайдеш, обробити треба.

– Йдемо до нас, мама, посидиш трохи на лавці? – Соля потягла чоловіка за собою.

– Так незручно, і ви кудись йти збиралися, затримаємо вас. Нічого, до лікаря жива черга, часу ще багато, йдемо. Піднімаючись за дівчиною сходами, чоловік представився: – Мене Олексій звуть, а це – Сашко. Вдома Соля спритно опрацювала коліно, хлопчисько кректав, але більше не видав ні звуку.

– А ти молодець, справжній герой! – Соля зкуйовдила йому волосся, – не бігай більше.

Сашко кивнув, не буду. Дівчина помітила, що Олексій пильно за нею спостерігав, як вона поводилася з його сином. Щось в його очах зхвилювало дівчину. – Спасибі, ми підемо далі розвантажуватися, ще пару рейсів доведеться зробити. А завтра перевеземо решту.

– Ви так і возите речі з дітьми? – Не втрималася Соля, – а дружина не може з ними побути?

– Немає дружини, – коротко відповів Олексій. Солю осінило: – А знаєте що, давайте, приводьте завтра зранку хлопчиків до нас, у мене відпустка, я вдома, і мама буде рада. Чоловік пом’явся, але погодився, тягати хлопчаків з собою було дуже незручно, та й місця в машині залишиться більше.

– Спасибі Вам велике, годині о 10-ти приведу? На тому і домовилися. Зранку Олексій привів синів до Соломії і поїхав на стару квартиру. Хлопчаки до приїзду батька захоплено грали, малювали, дивилися мультики, і поводили себе дуже пристойно. Чоловік повернувся близько шести, закінчив перевезення, Соля нагодувала всіх вечерею, і відпустила додому. Лягаючи спати, вона згадувала погляд Олексія, від якого мурашки бігали по шкірі, в значенні цього погляду жінки не помиляються.

– Але двоє дітей! Соля уявляла, яке Олексію одному справлятися з хлопцями, важко. Вони частенько стикалися то біля під’їзду, то на сходах, віталися, і розходилися, поки одного разу чоловік не заговорив.

– Соломіє, ми з хлопцями хотіли б запросити Вас в гості, з мамою, зрозуміло, як Ви на це дивитеся?

– З задоволенням! – Соля посміхнулася, – до чаю спекти тортик?

– О, було б непогано! – Олексій торкнувся її руки, – на сьому годину приходьте, ми будемо вас чекати.

Дівчина збігала в магазин, купила хлопцям по іграшці, на свій смак, розповіла мамі про запрошення сусіда. –

Ні, доню, я не піду, сходи одна, торт будеш пекти?

– Так, зараз займуся!

Увечері вона прийшла до Олексія, віддала хлопчакам подарунки, ті одразу взялися грати, а батько з гостею розташувалися на кухні.

– Поки незатишно, – випрвдовуючись сказав Олексій, але нічого, скоро наведу порядок.

Вони пили чай, розмовляли на різні теми. Олексій розповів, що мама хлопчиків їздила у відрядження і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка і ось, вже кілька років він виховує їх один.

– Як вона залишила дітей? – Соля не розуміла. Олексій знизав плечима: – Ось так. – Соломіє, Ви мені дуже подобаєтесь, – неочікувано сказав чоловік. Я розумію, чужі діти …

– Це пропозиція? – Соломія засміялася, – у Вас хороші хлопці, а Ви мені теж подобаєтеся.

-Тоді, давай перейдемо на ти, і у вихідні разом сходимо в кіно?

– Добре! – дівчина підвелася, піду, на добраніч.

Вона розповіла мамі про розмову з Олексієм і та відповіла, що він хороша людина, але вирішувати повинна сама, чи зможе вона полюбити його дітей.

– Я люблю їх, всіх.

А циганка мала рацію, Соля зустріла чоловіка, з яким їй було добре і спокійно. Кілька місяців по тому вона переїхала до Олексія, вони одружилися, а її мама знайшла одразу двох онуків.