Я була заміжньою лише півтора року. В шлюбі мене все влаштовувало, окрім тих стосунків, які мають бути між чоловіком і дружиною. Їх у нас просто не було. Закохалася я в нього не через зовнішні дані, а за людські риси.
У нас завжди було взаєморозуміння, дружба, багато спільних поглядів та інтересів, з ним було спокійно, завжди можна було домовитися про все.
Потім я зустріла іншого. Протягом двох місяців він був самим хорошим та добрим. Симпатичної зовнішності. Я не змогла зраджувати своєму чоловікові, розлучилася. Переїхала до коханого, а потім все почалася.
Спочатку його таємне спілкування з колишньою дружиною, потім нерозуміння одне одного, докори, лайка, невдоволення мною. Він почав мене в усьому контролювати, кожен мій крок, часто не стримував свої емоції і висловлювання у мій бік.
Я прощала, але незабаром зрозуміла свою фатальну помилку, зрозуміла, що даремно не цінувала свого колишнього чоловіка, який мене розумів і зараз розуміє, оскільки ми продовжуємо спілкуватися, підтримував. Я зрозуміла, що моє кохання до нього було зовсім іншим.
Колишній чоловік живе з дівчиною, в цьому році вони планують одружитися. А я щодня дорікаю собі через розлучення.
Як продовжувати жити? Іноді на думку спадають безглузді думки. Я в розпачі й відчуваю себе самотньою.
