Є у мене дуже давня і близька подруга з якою ми товаришуємо вже більше 20 років. Але мені здається, що це я з нею товаришую, а вона тільки із задоволенням мою дружбу приймає. І я тільки зараз це почала розуміти.
Таня досить характерна і запальна особистість. А я навпаки, поступлива, терпіти не можу конфлікти всякі, намагаюся уникати їх, навіть якщо потрібно в чомусь поступатися. Але протягом останнього року у мене відбулася якась переоцінка і на багато речей я стала дивитися по іншому. І подругу свою я побачила зовсім з іншого боку. Хоча так вона поводила себе зі мною завжди.
Я просто розповім, що трапилось. І ви самі зробите висновки. Про які потім, обов’язково напишіть мені в коментарях. Я повинна зрозуміти, маю рацію в цій ситуації чи у мене просто зозуля втомилася?
У мого сина день народження в лютому. У її сина день народження в березні. На святкування до моєї дитини вона приїхати не змогла, але ми зустрілися рівно за тиждень, запланували сімейний похід в лазню взяли дітей, чоловіків і прекрасно провели час. Подарунок моєму синові вона не привезла. І мене це зачепило. Адже тиждень тому було свято у дитини і вона вдає, що нічого не було, і навіть на словах сина не привітала. І тоді вперше за всі роки я затамувала на неї образу.
Настав час дня народження її сина і я збрехала що не можу через справи, і не приїхала. З шкідливості, з принципу. Але так співпали зірки, що приблизно за тиждень ми з сином випадково зустрічаємо її з дитиною в торговому центрі. І під час звичайної розмови вона раптом каже своєму синові: “А, до речі ось тітка Олена, вона тобі подарунок на День народження не подарувала. Он іграшковий магазин давай, веди її туди!” І сміється.
Я в повному ступорі стою, очі по 5 копійок і не знаю що робити. А малий її бере мене за руку і каже: «О, пішли. Я хочу робота!» Мій син: “Я теж хочу робота!” І я покірливо пішла і купила їм по роботу. А в торговий центр йшла купити собі черевики на осінь. Але грошей вже немає, роботи річ не дешева. А ця, подруга яка, весь цей час стояла біля магазину і по телефону з кимось розмовляла, і сміялася на весь поверх. І навіть не зволила припинити розмову, коли ми з коробками вийшли з дитячого світу.
Вона просто взяла сина за руку, а мені швидко сказала «Передзвоню!». І вони пішли задоволені у своїх справах. А я залишилася з тремтячими руками і відчуттям, що в мене плюнули … Після такого абсолютно немає бажання спілкуватися з подругою, не хочу нічого їй говорити, пояснювати. Я просто перебуваю досі в ступорі від такої її поведінки. Не відповідаю на її дзвінки та смс. Скажіть, я дура?
Фото ілюстративне з вільних джерел