fbpx

А можна я до тебе завтра приїду? Ти-и винна у тому, що ми не разом. Сказав Олекса по телефону, мені після 10 річної мовчанки

Олекса, був родом з села. Хлопець роботящий, красивий, без шкідливих звичок, вихований та чемний у поведінці до дівчат. Гарної спортивної статури. Без шкідливих звичок, та не гулящий. Завжди казав, що йому потрібне кохання, аби раз та на все життя.

Це був спекотній літній день. Йдучи по вулиці, він зустрів мене, Уляну.

Одразу відчувалося, що промайнуло не просто захоплення, а щось інше. Він по-особливому на мене дивився, дивився в очі, не відводив погляду від мене, легко натякав про те, що зустрів особливу, чорноволосу дівчинку з щирою посмішкою, яка червоніла завжди при його погляді, завжди схиляла голову вниз.

Він теж відчував, що я так сильно соромилася, що старався не злякати, дуже чемно та стримано розмовляв. Запрошував на зустрічі. На яких казав:

-Твоя душа чиста та чуттєва, справжня. Бережи себе, дівчинко. Ти ще дуже юна душею, хочу аби ти була щаслива. Ти любов зустрінеш там де не чекаєш.

Та я не звертала уваги на ці слова, адже уже зустрічалася з іншим. Я була щира і вірна у стосунках. То ж не крутила на дві сторони. Сказала Олексі, що уже давно маю хлопця, що максимум це залишимось друзями з ним.

За рік Олекса одружився, а згодом, і я вийшла заміж. У шлюбі мені добре з чоловіком. Виховуємо двоє дітей. Подорожуємо.

10 років минуло. Я побачила в телефоні повідомлення від Олекси (номери телефону не міняв ніхто).

-Привіт. Як життя? Ти як? Чи можна тобі подзвонити?

-Привіт. Звісно, можна. В мене все гаразд.

По телефону розмова пройшла досить легко, розповіла, що на літо їду з дітьми до бабусі, яка живе в сусідньому селі від Олекси.

Він поділився своїми радощами та негараздами.

Ніхто б не подумав, який тісний світ, коли влітку сидячи у кафе на вулиці, ми випадково зустриліся. Олекса упізнав мене. Спитав спершу по телефону чи можна підійти, аби не було якихось непорозумінь, адже у кожного своя сім’я. І ніхто нікому нічого не обіцяв.

Підійшов. Розговорилися. Мило, душевно щебетали. Олекса в кінці наважився сказати.

-А можна я до тебе завтра приїду? Ти-и винна у тому, що ми не разом. Я любив по-справжньому тебе завжди.

Дивні відчуття. З цим дивним відчуттям поверталася додому…

Історія написана, Олександрою Щасливою спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.

Фото, Олександри. 2023 р.

You cannot copy content of this page