Кожна мати заради своєї дитини готова на все, в тому числі відкинути своє кохання, щастя та власні бажання. Соломія, як ніхто інший знає про це, сама пройшла цей складний шлях.
На той час сім’я жила у трикімнатній квартирі. І начебто все добре було, але жінку бентежило те, що чоловік почав приходити з роботи під градусом. Спочатку потроху, а потім кожен день.
Соломія терпіла, іноді сварилася, але це були ще квіточки, а ягідки з’явилися трохи згодом. Раптом чоловік почав затримуватись надовго після роботи, та ще й кілька разів приходив зі слідами помади на сорочці. Спочатку жінка не надала значення, але коли побачила ще раз, запитала:
— Толику, це що таке? – Показуючи на слід від яскравої помади. – Тільки не кажи, що випадково, це я бачу вже не вперше.
Анатолій подивився на сорочку і раптом почервонів:
— Не знаю я, ну чого ти причепилась до мене? – сердито відповів чоловік й відвернувся до телевізора.
А потім він не прийшов на ніч і повернувся тільки наступного дня після роботи. Дружина запідозрила недобре, але мовчала.
Якось вона зустріла у магазині знайому, яка працювала на підприємстві з Анатолієм і видала:
— Солю, а що ви правда розлучаєтеся з Толіком?
Жінка ошелешена дивилася на знайому, тільки й похитала головою.
— А ця Маринка нахабна, – продовжувала жінка, — скільки мужиків змінила, а вона якщо вчепилася, вважай мужик її, важка хватка у неї. Співчуваю тобі звичайно, Солю.
Сім’я розпалася. Старшій доньці було десять років, а молодшій п’ять. Довелося жінці з дітьми з’їжджати з квартири до однокімнатної, яку бабуся залишила їй у спадок. Але Соломія вирішила подати до суду на поділ майна, у неї все-таки діти. Мало того, що Анатолій виявився зрадником, то ще й дріб’язковим та сварливим мужиком. Підмовив начальника Соломії, з яким давно знайомий, звільнити колишню дружину. А той знайшов причину і таки звільнив.
Так жінка залишилась без роботи. Влаштувалась прибиральницею у магазин, але платили мало. Важко їй було. Ще й молодша донька почала підростати та показувати свій характер. Соломія щоразу дивувалася й ділилася з подругою:
— Начебто один батько, одна мати, виховую однаково, але характери у дівчаток абсолютно різні.
— Що ж ти хотіла, гени, – втішила її подруга.
Якось Соломія познайомилася з Тарасом, серйозним чоловіком. Він був розлученим, а його дружина з дітьми жила в іншому місті. Коли мати привела свого обранця додому, старшій доньці він дуже сподобався, а молодша — ревнувала до нього матір, проте негатив не проявляла.
Одного дня мати сказала донькам:
— Дівчата ви не будете проти, якщо дядько Тарас житиме з нами? Він добрий, допомагає, з ним нам легше стало жити.
— Ні, не хочу, щоб він жив з нами, не хочу, – закричала і затупала ногами Надійка. – Він мені не подобається! Не хочу, щоб він жив з нами, нехай не приходить.
Як не вмовляли мати з сестрою доньку, вона ні в яку не погодилася і ще сказала, що втече з дому, якщо він прийде. Жінка пішла на поводу у молодшої доньки, адже не хотіла налаштовувати її проти себе.
З того часу Надя відчула свою владу та вміння маніпулювати матір’ю, стала постійно цим користуватися. Доводила жінку до сліз та поганого самопочуття, а старша переживала. Так і жили вони у постійних сутичках. Коли Наді було років вісімнадцять, при черговій сварці мати таки дорікнула її:
— Надю, я заради тебе відмовилася від чудової людини, яку люблю, а ти себе так поводиш.
На що та заявила:
— А я тебе й не просила його кидати! Сама покинула і нема чого мене звинувачувати…
З того часу сварки так і не вщухали, вона доводила матір до сліз, але та терпіла, адже подіяти нічого не могла.
Старша дочка згодом вийшла заміж та переїхала в інше місто, а Надя далі жила з матір’ю і продовжувала закочувати їй сцени. Мати сподівалась, що може знайдеться для неї чоловік і трохи утихомирить дочку. Але час минав, нічого не змінилося.
Жінка не раз думала “Вийде заміж моя Надійка буду жити для себе”. Але так не ставалося. Дівчині було під тридцять і вона була за вільні стосунки, хоча хлопець у неї був один. То в нього тиждень поживе, то додому на три дні приїде. Так і микалась дівчина туди-сюди, але з весіллям все не поспішали. А навіщо, їх і так все влаштовує. Як закінчуються гроші, вони у батьків просять, а як зарплату отримують — самі десь гуляти їдуть. Ніби і сама донька не живе з чоловіком та й матері не дає.
