fbpx

“А знаєш Світланко, я і справді був в тебе по-справжньому закоханий”- раптом промовив чоловік. “Я завжди знав що ще раз тебе побачу Світланко”

Цікава та кумедна історія трапилася з моєю колегою Світланою минулих вихідних. Вона вирішила сходити до торгового центру щоб прикупити собі щось, для того щоб настрій підняти.

І раптом серед натовпу людей, вона почула, як до неї звернувся якийсь чоловічий голос.

“Я завжди знав що ще раз тебе побачу Світланко”.

Однак колега була не дуже рада, адже була роздратованою та не було зовсім настрою спілкуватись з кимось. І взагалі останній рік для неї видався якимось невдалим.

Світлана різко спитала чоловіка хто він такий.

“Як ти не пам’ятаєш? Я ж Роман, “Ромашка”, як ти і всі мене в садочку називали”. Проте Світлана сказала що не пам’ятає його і взагалі, щоб він їй дав спокій. Чоловік зрозумів що Світлана і справді його не пам’ятає то почав розповідати.

Що майже 40 років тому вони ходили в один садочок ” Сніжинка”. Жінка погодилась, що справді вона ходила в такий садок з такою назвою, однак все одно його не пам’ятає.

Роман був дещо розчарований, адже він так все добре пам’ятав, а Світлана виявляється вже все забула.

Він її почав розповідати, чи їхні шафки стояли поруч, вони навіть разом сиділи на горщиках і трималися за руки.

І їх в садочку називали навіть “нареченим і нареченою”.

“А знаєш Світланко, я і справді був в тебе по-справжньому закоханий”- раптом промовив чоловік.

Світлана і не знала як реагувати на спогади цього чоловіка. Їй хотілося швидше з ним попрощатися, а з другої сторони було й цікаво, що він ще може розповісти. І чоловік почав пригадувати і дати Світлані ще різні історії які були у садочку.

І аж тоді, жінка нарешті згадала, додавши, що той хлопчик, якого вона пам’ятає був такий худенький. Роман трохи розгубившись від почутого сказав: ” Ну так, тепер я вже не такий.”

” А ти Світланко зовсім не змінилася така ж красива та серйозна” Світлана зніяковіла, та сказала що неправда вона теж дуже змінилася.

Роман сумно зітхнув та сказав: “І чому тільки в дитинстві можна так щиро любити?”

“Ой Романе, який ви романтик” – Світлана, таких на жаль зовсім мало є”.

“Та ні, дружину я звісно теж дуже люблю, і ніколи її не зраджу, однак дитяча любов є справжнішою” – промовив чоловік. Постоявши ще трішки, Роман сказав Світлані що неймовірно був радий бачити її та радий що в неї все гаразд, проте йому вже пора.

“А з чого ви взяли що в мене все гаразд? – швидко спитала жінка.

“Ну як з чого, ти ж зовсім не змінилася, така красива та серйозна. У таких завжди все гаразд, правда ж?” Роман усміхнувся та миттю зник серед людей.

Світлана різко озирнулась намагаючись побачити куди він пішов, проте, його силует уже зник. І після цього жінці так стало легко на душі, і настрій піднявся, вона подзвонила до чоловіка, та запропонувала їм двом з’їздити на природу на пікнік. Після цього вона посміхнулася сама до себе та подумала про себе: “Адже й справді в мене все гаразд”.

Автор: Нінель

You cannot copy content of this page