Ми з дружиною довго збирали на свою квартиру без сторонньої допомоги.
Тому і другу дитину не планували, щоб вкласти все в одну.
І вже на той час, поки син закінчив навчання і знайшов роботу, ми приготували йому квартиру, щоправда, однокімнатну.
Але гроші продовжували збирати, щоб потім додати йому для розширення.
Квартиру здавали, доки син не познайомився з дівчиною. Навіщо знімати, якщо є своє?
Ми при покупці на нього одразу й оформили, хоча моя сестра застерігала нас від такого кроку.
Її син розлучився і квартиру, яку вони з чоловіком йому купили, залишив дружині та дитині.
Нині вона живе там із цивільним чоловіком, а племінник повернувся до батьків.
Але ми не схотіли образити сина недовірою, за що й поплатилися.
Син одружився, і за два роки невістка переконала його переїхати до її рідного міста ближче до її батьків.
Ми з дружиною засмутилися, адже син єдиний, мріяли онуків няньчити. Але на нас чекала ще одна новина – син продав квартиру!
Нас поставив перед фактом. За ці гроші купив дві машини – собі та невістці.
Хіба можна порівняти нерухомість із машиною? За п’ять-шість років це буде вже металобрухт, а житло втрачено.
Живуть поки що у її батьків.
Розумію, що квартира його, і він має право її розпорядитися, але чому так бездарно?
Автор: Оксана
