fbpx

«Але ми ж вас на відпочинок возили! Ти вже забула чи що? Мені гроші терміново потрібні, позич у кого-небудь! Та й взагалі, починайте по частинах борг віддавати. А то негарно виходить, як ніби ви за наш з Дімою рахунок відпочили». Аня відключилася, а я ще довго дивилася на екран телефону

Ми з чоловіком живемо в однокімнатній квартирі, в новобудові. За стіною, в трійці, живуть молодята – наші ровесники. Незважаючи на те, що ми мешканці одного будинку, фінансове становище у нас різне. Ми платимо іпотеку щомісяця, а наші друзі (тепер уже колишні) – власники своєї квартири. Та й заробіток у них вище, ми це зрозуміли ще до знайомства. Проте, вони були дуже доброзичливі і товариські. Мене бентежило їх бажання дружити з нами, я розуміла, що ми з різних кіл. Але протягом року ми зблизилися і кілька свят відзначили разом.

Цього літа Діма і Аня запропонували поїхати з ними в Таїланд. Ми відмовилися – з роботи не відпустять, грошей немає. Вони стали наполегливо вмовляти. Ми – наполегливо відмовлятися. Подружжя вирішило зняти на курорті віллу за 180 тисяч, якщо в гривнях рахувати, нам така сума, навіть її частина була не по кишені. Ми запропонували шукати їм інших попутників.

Через тиждень вони знову підняли питання відпустки. Ми знову відповіли негативно. «Так плюньте ви на гроші, поїхали з нами! Ми все оплатимо!» – заявили вони. Ми з чоловіком задумалися. З іпотекою ми ще не скоро куди-небудь вирвемося. І вирішили так: якщо на роботі кожного з нас відпустять на 2 тижні, то ми полетимо. Ні означає ні. І, о, диво! Нас відпускають.

Всі щасливі. Ми чудово проводимо час. Правда, з чоловіком віллу майже не залишаємо, просимо друзів не витрачатися на нас. Плаваємо в басейні, відсипаємося. Прийшов час повертатися назад. Ми від щирого серця дякуємо друзів за прекрасний час. Рідко зустрінеш таку великодушність і щедрість в наш час. Через місяць мені дзвонить Аня і каже, що їй терміново потрібно 50 000 гривень. Я відповідаю – грошей немає, ти ж знаєш, у нас іпотека.

«Але ми ж вас на відпочинок возили! Ти вже забула чи що? Мені гроші терміново потрібні, позич у кого-небудь! Та й взагалі, починайте по частинах борг віддавати. А то негарно виходить, як ніби ви за наш з Дімою рахунок відпочили. Все, не можу говорити, з колегою йдемо на обідню перерву. Увечері зайду до вас!». Аня відключилася, а я ще довго дивилася на екран телефону. З самого початку мені було неприємно їхати відпочивати за чужий рахунок. Але ж вони так наполягали? Так наполегливо запрошували нас поїхати з ними. Хіба так можна?

Чи це ми з чоловіком повели себе нахабно? І треба було відмовлятися до останнього? Чи варто віддавати ці гроші, адже нічим, крім морального тиску, їх повернути не можна? Я маю на увазі, не писали ж ми розписку про те, що взяли у них гроші на відпочинок?

Мільйон питань крутиться в голові. Віддавати? Чи не віддавати? Віддала б, якби гроші були зайві. Але ж нам ще в одному будинку багато років жити, через стінку …

Фото ілюстративне спеціально для Особлива

Позначки:
facebook