Синові Анни було тільки 11 років, як її покинув чоловік. Так жінка залишилась в 34 роки сама без будь-якої допомоги.
Жили вони в місті, всі витрати лягли на плечі жінки.
Анна зрозуміла, що їм з сином може не вистачити грошей і вирішила поїхати до Німеччини та там заробити грошей.
Адже мову жінка знала трохи і крім того мала ще медичну освіту.
Тож влаштуватись її на роботу було не дуже важко. Так проробила Анна цілих дванадцять років а повернулася назад додому, було 46 років.
Жінка приїхала, бо її сусідка повідомила, що її матері не стало, а син не навідувався в село, після того як поїхав в столицю на навчання.
Адже Анна ще перебуваючи на чужині купила для свого єдиного сина велику квартиру у столиці. Жінка не очікувала що коли приїде, то син відмовиться з нею спілкуватися.
Говорячи про те, що вона його покинула. Але ж Анна якраз і поїхала щоб заробити синові на комфортне та безбідне життя.
Але чого він цього не розуміє, то жінка такого не сподівалася від рідного сина.
А ще по приїзду Анни, до неї почав залицятися сусід, з будинку, де жила мати її з сином.
Навіть запропонував жінці щоб вона до нього переїхала.
Анна можливо б і не проти, та коли це почув син то сказав матері категорично, що якщо вона зв’яжеться з тим чоловіком, то він її зовсім знати не захоче.
От тепер жінка думає і не знає що їй робити, як правильно вчинити?
Чи піти за покликом своїх бажань і нарешті зробити те що самій хочеться чи піти на вимоги сина, задля збереження добрих стосунків з ним?
Дорогі наші читачі, а як ви б вчинили на місці Анни? Чекаємо на ваші коментарі.
Ваша, Віра Лісова
