З Анею ми почали зустрічатися ще в школі, жили в одному будинку і, будучи студентами, вирішили одружитися.
Батьки спочатку були проти весілля, хотіли, щоб ми розписалися після закінчення навчання, але зрозумівши, що ми вже не передумаємо, влаштували гарне весілля.
Жити стали у моїх батьків, продовжували навчання, я став підробляти, моя мама грошей на харчування не вимагала, поки не працюватимемо обоє, та й батьки Ані теж допомагали.
З’їздили у весільну подорож, мріяли про свою квартиру, дитину, а поки що жили на всьому готовому.
Аня з першого дня почала поводитися у нас вдома, як гостя: ніколи не займалася прибиранням, нічого не готувала, все це робила моя мама.
Часто вечорами йшла до своїх батьків, вони живуть поверхом вище і приходила, коли вже треба лягати спати.
Мама почала мені говорити, що моя дружина могла приготувати вечерю хоча б мені, все-таки одружена вже і є обов’язки.
Я не хотів сваритися ні з мамою, ні з Анею, тому іноді готував собі сам, думав, що коли житимемо окремо, тоді все буде по-іншому.
Але все в одну мить змінилося, коли Аня сказала, що нам треба якийсь час пожити окремо.
Я вирішив, що в неї хтось є, але виявилося, що її просто не влаштовує таке одноманітне життя. Одній з її подруг хлопець подарував машину, інша вийшла заміж за іноземця і поїхала з ним за кордон.
І Аня, напевно, теж, поки що не пізно, вирішила пошукати собі заможного чоловіка.
Не лише мої батьки були засмучені такою заявою, а й її мама намагалася нас помирити, умовляла Аню не робити цього, але на неї нічого не діяло.
Я з величезної образи подав заяву на розлучення, але найцікавіше в цій історії, так це те, що дружина на розлучення не згідна і на суд не з’явилася.
Мені ж сказала, що я її неправильно зрозумів, вона просто хоче якийсь час пожити окремо, щоб розібратися у своїх почуттях.
А я думаю, що я для неї просто запасний варіант, раптом їй не пощастить так, як подругам, тоді вона згадає, що одружена.
