fbpx

Борис не раз пропонував мамі продати її трикімнатну квартиру, купити собі меншу – однокімнатну чи двокімнатну, а залишок грошей покласти на депозит. Або нехай квартирантів в одну з кімнат візьме, так роблять усі подруги Лариси Вікторівни. Але та не погоджується, говорить «мій дім – моя фортеця»

Я засиділася декреті. Коли старшій було три рочки я  вийшла на роботу на пів року, потім постійні лікарняні і знову декрет, – ділиться Людмила. Грошей завжди не вистачає, у нас дві доньки, 6 років і 2 роки.

Людмила і Борис живуть в невеликій двокімнатній квартирі, що дісталася дружині від її бабусі. Її батьки  мають таку ж квартиру. Вони допомагають молодій сім’ї по можливості. А от з мамою чоловіка жити мирно не вийшло. Лариса Вікторівна живе сама в трикімнатній квартирі, за опалення доводиться платити чимало. Пенсія і зарплата санітарки – ось і весь її дохід. Ларисі Вікторівні трохи за 60, Бориса вона народила після 30. Працювала раніше медсестрою, вийшла на пенсію за вислугою, потім вирішила повернутися на роботу, але взяли тільки санітаркою. Коли не стало її чоловіка, Лариса Вікторівна почала жити одна. Живе не за можливостями, бо часто купує собі дорогі речі і дорогу їжу, типу ікри чи червоної риби.

– Нічого поганого в цьому немає, – говорить Людмила, – ми тільки раді, що мама Бориса щаслива. Дивиться серіали, смачно їсть. Але при цьому вона постійно скаржиться, як дорого оплачувати квартиру, як мало залишається грошей. Онукам не особливо щось купує. Не подумайте, ми не чекаємо і не вимагаємо, купила по шоколадці і спасибі. Але це вже переходить усі межі.

Борис не раз пропонував мамі продати її трикімнатну квартиру, купити собі меншу – однокімнатну чи двокімнатну, а залишок грошей покласти на депозит. Або нехай квартирантів в одну з кімнат візьме, так роблять усі подруги Лариси Вікторівни. Але та не погоджується, говорить «мій дім – моя фортеця».

Лариса Вікторівна зазвичай оплачує за комунальні послуги до 20-го числа, а тут вона приходить в кінці місяця і каже, що їй потрібно п’ять тисяч гривень, сплатити свій борг.

– Свекруха як зазвичай завела волинку про брак грошей, – згадує про неприємну ситуацію Людмила. – У нас і у самих в гаманці порожньо. Кредит за машину заплатили, комуналку заплатили, за дитячий садок заплатили. А тут Лариса Вікторівна каже, що їй не вистачає на оплату комунальних послуг і борг терміново треба сплатити, а в гаманці у неї кілька гривень, а до пенсії і зарплати ще далеко. Я відразу помітила, що прийшла свекруха в нових черевиках і новому пальто, а в кульочку у неї була як завжди червона риба, дорогий сир і ковбаса. Скажу чесно, ми з чоловіком дуже рідко купуємо собі такі продукти.

Я все в очі їй це сказала! Що у нас двоє дітей  і живемо ми лише на зарплату Бориса. І вона могла б бути скромнішою у виборі їжі.

Лариса Вікторівна поскаржилася синові та Людмилу невдячною, пішла. Борис уже тиждень не розмовляє з дружиною, за те, що образила його маму. Заплатив за її комуналку з кредитної картки. Людмила незнає, що робити дальше

You cannot copy content of this page