День Святого Валентина, і Максим, як завжди, був ідеальним хлопцем. Високий, з акуратно підстриженим волоссям, обличчям, яке не залишало байдужим жодної дівчини, він прийшов до кафе з букетом. Марта на мить навіть подумала, що ці троянди — це знак великої любові, але дуже скоро розуміння того, що щось не так, повільно проникло у її свідомість.
Коли Максим вручав їй букет, вона відчула, що він не зовсім у настрої. Його посмішка була трохи занадто зібраною, а його очі не мали тієї глибини, що завжди була в ньому, коли він дивився на неї.
— Що з тобою? — запитала Марта, намагаючись припустити, що він просто втомлений. — Ти не виглядаєш так, ніби це твій улюблений день року.
Макс ніяково усміхнувся. — Може, я трохи втомлений. Але все гаразд, це твій день. Давайте насолоджуватись вечором.
Троянди були жовтими. Валентина була здивована, оскільки завжди вважала їх символом чогось дуже конкретного. Жовті троянди не несли в собі тієї пристрасті, яку вона звикла бачити у червоних.
Вони нагадували про розставання, про відстань, про те, що вже не все так, як раніше. Вона могла помітити це, навіть якщо Максим не сказав їй цього прямо.
— Максиме, ти впевнений, що це правильно? Ти даруєш мені 13 жовтих троянд на День Святого Валентина? Це якесь послання?
Хлопець на мить замовк, потім все ж промовив:
— Це не так, як ти думаєш. Просто… я не знаю, Марто. Я думаю, нам варто поговорити.
З кожним словом його голос ставав усе тихішим. Дівчина почала розуміти: щось відбувається. Але що?
Вони вийшли з кафе, і Марта помітила, як Максим нервово поглядав на небо. Вона намагалася тримати емоції під контролем, але почуття, що між ними відбувається щось непоправне, стали дедалі сильнішими.
— Максиме, я хочу знати, що ти маєш на увазі. Чому ці жовті троянди? Що ти хочеш сказати?
Він заплющив очі, наче намагаючись знайти правильні слова.
— Ти ж сама знаєш, Марто, що наші стосунки не такі, якими вони були спочатку. Я люблю тебе, але я більше не можу так. Я не відчуваю себе таким, яким був тоді, коли ми тільки почали. Я змінився, і не знаю, як це пояснити.
Марта застигла на місці. Вона зрозуміла — це кінець. Кінець того, що вони створювали разом. Але чому він не сказав їй цього раніше? Чому цей букет став тим знаком, який усе зруйнував?
— Але ж ми могли це обговорити, — прошепотіла вона. — Ми могли б зробити все інакше. Це ж не кінець світу!
Максим похитав головою.
— Я не знаю, Марто. Я не знаю, чи в нас є шанси. Вибач, я не хочу більше тягнути цю ситуацію. Це не тільки твоя вина, але і моя теж.
Марта відчувала, як земля іде з-під ніг. Всі спільні плани, мрії, миті — все це зараз здавалось такою далекою ілюзією.
Дівчина не могла залишити це так. Вона подивилася на Максима і запитала:
— Як ти можеш бути таким холодним? Як ти можеш сказати це мені після всього? Ти не боїшся, що ми втратимо все?
Хлопець повільно похитав головою.
— Я боюся, але більше боюся залишати все, як є. Я не хочу, щоб ми застрягли в цих стосунках, якщо я вже не можу бути тим, хто був раніше.
Марта ледь втримала сльози. Вона розуміла, що він прийняв своє рішення. І це було остаточно.
— Ти навіть не спробував? — запитала вона, в голосі чутно лунала розчарованість. — Не спробував щось змінити, просто дати шанс? Ти вже вирішив за нас двох?
Максим подивився на неї з сумом.
— Я не знаю, що ще можна було б зробити. Я намагався, але… якщо це не працює, то не працює. Ці слова залишали відчуття, ніби між ними була прірва, яку вже не можна було заповнити.
З кожним кроком Марта все більше розуміла, що це не просто його рішення. Це була їхня спільна провина, їхня спільна невдача.
І в цей момент вона зрозуміла, що не повинна відчувати себе винною. Їхні стосунки закінчилися не тому, що хтось зрадив іншого, а через те, що з часом вони просто стали різними людьми.
— Максиме, якщо ти вже вирішив, то я не можу тебе змусити змінити думку, — сказала дівчина, витираючи останні сльози. — Я більше не буду тягнути це.
Хлопець подивився на неї і на мить здавалося, що він хоче щось сказати, але замовк. І в цей момент між ними розірвався останній зв’язок.
Шановні читачі а ви що думаєте про цю ситуацію? Чи могли б ви, як Марта, спробувати змінити ситуацію або змиритися з рішенням партнера?
Галина Червона
