З двома маленькими дітьми завжди складно, особливо самій.
Де б ми не пішли завжди шум і крик.
Кожен щось хоче, то вже штовхаються за якусь іграшку, а спокою нема.
І ось в мене зв’явився один вихідний.
Діти хто в школі, хто в садку.
Вирішила пройтись по магазинах.
Нікуди не поспішати сьогодні, і просто гуляти.
В одному з жіночих магазинів я затрималась на довше.
Ніколи не підслуховувала розмови інших, але від цієї пробігли мурашки.
Дві жінки обирали теплі светри і під час того одна з них ділилась своєю історією з роботи.
Якщо я правильно зрозуміла, то одна з них багато років працює в будинку для літніх людей.
-В нас давно живе дідусь, син привіз його ще 5 років тому. Від тоді приїжджає раз в два місяці, оплачує всі рахунки і привозить внуків.
Цього разу приїхав тільки з одним. Хлопчик Даникло підійшов до мене і запитав.
– Тьотю, а коли нашого дідуся додому відпустять, тато каже що треба йому тут жити, а не хочу, бо він з бабусею завжди разом в квартирі жили.
А коли бабуся на небі поселилась, то він захворів і сюди переїхав.
Дитина дивилась великими очима, і чекала відповідь, але я не знала що сказати.
Коли вже хотіла відповісти, то прийшов син і забрав малого. Хлопчик бігав навколо дідуся, постійно цілуючи в щоку.
Було видно, як він сильно його любить. Довго вони прощались, і поїхали.
Чоловік сидів, дивився у вікно і плакав. Він побачив мене і почав розказувати.
– Сина ми виховували як справжього чоловіка, завжди вчили тримати слово, нести відповідальність.
Він виріс і закохався, але на жаль не в ту жінку. І нікого не слухав.
Їх сім’я завжди жила окремо, але квартирка була маленька, однокімнатна і тісно вже було.
Наша з дружиною мала три кімнати, залишилась від мого тата, ми все життя там прожили.
Невістка показала своє справжнє лице коли моя дружина відійшла на той світ.
Через два тижні вони з речами були на моєму порозі.
А я й не противився цьому. Ми жили всі разом декілька місяців, і тільки їй я завжди заважав.
Почалися сварки.
Я попросив сина перевезти мене в іншу квартиру, але там жили квартиранти.
Тому він вирішив, що тут мені буде найкраще.
І я переїхав сюди на рік, але так і залишився.
Думаю що мій останній подих буде теж тут.
В жінки покотилась сльоза, я теж заплакала.
Серце зжалося від того суму.
Ось так живеш, віддаєш всю свою любов, а тебе просто випихають як якийсь непотріб.
І це робить власний син.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom