Життя

Автомеханік протягом довгого часу не міг знайти роботу. Нарешті, одного разу він побачив оголошення про наявність вакансії, яка ідеально йому підходила. Він відправив своє резюме і через тиждень

– Мам, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю. – Добре, синку. А як же Аня, ти сказав їй? – З Анею ми розійшлися, пробач, не

– Нема чого підглядати, як начальство живе, – відповів Борис Петрович на докір дружини, навіщо, мовляв, від людей відгороджуватися таким високим парканом. Борис Петрович усе життя в чиновниках

Маленька Марійка скаржилася петровим батіжкам на розбиті коліна і покнсані комарами руки. Легенький вітерець гойдав квіти, а малій здавалося, вони відповідають: «Так-так» – Дитинко, – сказав дідусь, –

Іра збиралася додому. Доньці Лесі вирішила нічого не казати. Лише натякнула, що готує сюрприз. «Який сюрприз, мамочко?» – улесливо спитала донька. «Якщо скажу, то й сюрпризу не буде,

Не встигли затихнути весільні музики, як теща почала фиркати, що зять прийшов у прийми гoлий-босий. Денис мовчки вислуховував чергову порцію моралі, а потім виправдовувався перед дружиною. – Любцю,

Галина захворіла. Лежала в ліжку і не могла піднятися. Проклинала себе і свою долю. Ось і приїхала. 48, два шлюби, два розлучення, син, якого треба доучувати, а у

Ольга ледь не втратила свідомість: назустріч їй з натовпу виринув її чоловік Петро. Котив попереду себе дитячий візок, радісно перемовляючись з юною супутницею. Значить, усе правда. Те, що

Світлана Дмитрівна, моя далека родичка, уже на пенсії. Син виріс, одружився, чоловіка втратила ще в молодості, пенсія невелика, але вонаа ще і дачею займається. І у сина начебто

Галина нервувала. Автобус з Тернополя до Києва їхав дуже повільно: сніг упереміж з дощем, розкисла дорога підмерзала на ходу і водій лише розводив руками, мовляв, що тут вдієш.