— У Руслана через місяць весілля, — свекруха опустилася на диван. — Твій брат розраховує на нас. Ми повинні допомогти
— Твоя машина, твоя! — Платон усміхнувся, відкинувшись на спинку крісла. — Цікаво, на які гроші ти її купила? На свої картинки, які ніхто не купує? — Я
— Квартиру оформиш на сина, або весілля не буде, — різко заявила Ніна Сергіївна, дивлячись Оксані в очі
Оксана відчинила двері своєї двокімнатної квартири й одразу занурилася у знайоме тепло рідного дому. Ці стіни пам’ятали голоси мами й тата. Тут минули найкращі роки її дитинства. Після
– Артуре привіт, що поробляєш? – Та мати тут як завжди на городі припахує. – Ну, так, і шашличками на додачу пригодовує. – Ти про що Уляно, які шашлички?. – Та як які, смачні, соковиті напевне, матері і тій блондинці, що біля тебе дуже сподобались, по фото видно
Артур сидів у своїй кімнаті в маленькому будинку на околиці Вінниці, дивлячись у вікно на сад, де мати, пані Валентина, копирсалася в грядках з помідорами. Було спекотно, сонце
Весілля Мар’яни і два чоловіка в серці. – Ох, як би ж можна було одружитися з двома – зі сльозами на очах подумала дівчина
Мар’яна стояла перед великим дзеркалом у своїй маленькій кімнаті в старому львівському будинку, де виросла. Сонце ранкового червня ледь пробивалося крізь напівпрозорі фіранки, відкидаючи золотаві відблиски на білу
– Ти ж можеш пожити поки що в своєї матері. У тебе робота, зможеш і на нове житло заробити. Але допоможи будь ласка доню, крім тебе в нас нікого нема – благала колишня свекруха. – А як же ваш любий син Максимко, чому ж він вам не допоможе? – випалила Вероніка
Вероніка сиділа на кухні своєї маленької, але затишної квартири в центрі Києва, попиваючи каву з великої чашки з написом “Найкраща в світі”. Було пізнє недільне післяобіддя, сонце ледь-ледь
— Рішення треба приймати зараз, брате, — додала Галина. — Гроші чи Оксана?
— Що ви сказали? — здивовано подивилася Людмила на елегантну жінку, яку бачила вперше. — Що означає «заберете будинок»? — А все просто, Людо, Вас же так звуть?
“Правда,” – різко сказала Ніна. “І я не піду, поки не отримаю своє. Ця квартира коштує щонайменше сто п’ятдесят тисяч доларів. Половину – мені.”
Ольга сиділа на кухні своєї трикімнатної квартири в центрі Києва, тримаючи в руках чашку з холодною кавою. Було тихо, лише годинник на стіні цокав, наче відраховуючи секунди до
” Юра ти влип,” – сказав друг. ” Нарешті” – подумав хлопець і щасливо посміхнувся
Юра сидів на лавці в парку, дивлячись на осіннє листя, що кружляло в повітрі. Йому було двадцять п’ять, і він працював механіком у маленькій автомайстерні на околиці міста.
— Значить, раніше ти економніше жила, Ангеліно, а як тільки зі мною зійшлася — одразу розслабилася, — знайшов чим докорити дружині чоловік
Я все підрахував — ось прийду додому й скажу Ангеліні, що нам потрібно почати вести роздільний бюджет. Вона, звісно, почне заперечувати, але я буду непохитним. Це ж треба
Тієї ночі він не спав. “Невже я помилився?” – думав Андрій, дивлячись у стелю своєї орендованої квартири
У невеличкому містечку на Черкащині, де час ніби зупинився серед старих будинків і квітучих садів, сім’я Коваленків жила в просторій трикімнатній квартирі в центрі. Батько, Григорій, і мати,

You cannot copy content of this page