— Чого стоїш? Викладай свої теж і плати, — і посміхнувся касирці, — Ми разом! Катя просто оторопіла. А він подивився на неї дуже дивно, зняв окуляри, і вона наче потонула в його темних очах, як у вирі. Хлопець же шепнув Каті: — Замри, мовчи і плати, зрозуміла?
У магазині було повно людей. Катя стояла на касі, терпляче очікуючи, поки не надто охайний хлопець перед нею викладає на стрічку величезну кількість покупок. У неї покупок було мало — завтра вони з Семеном нарешті їдуть у відпустку на море.
Вони одружені трохи менше року й ще зовсім нещодавно були без тями одне від одного. Але, мабуть, усі ці зобов’язання за іпотекою та роботою їх добряче підкосили. Вони обоє втомлювалися так, що не до любові.
Семен взагалі у відпустку не хотів їхати, роботи повно, а виплати за іпотекою просто величезні. Краще б вони у свекрухи жили, чесне слово. Зате тепер вони живуть у своїй однокімнатній квартирі, вважай, з голими стінами і сплять на надувному матраці. І ні на що, крім їжі, їм не вистачає.
Жінка ледве вмовила Семена поїхати, випадково вдалося купити квитки з величезною знижкою, а житло майже безкоштовно — бабуся подруги живе в Затоці. Може, на відпочинку їхні стосунки якось налагодяться?
Хлопець перед Катею нарешті виклав свої продукти. Касирка їх пробила й назвала ціну. «Ого, ну й набрав», — подумала Катя. І тут цей хлопець обернувся до неї й сказав дивне:
— Чого стоїш? Викладай свої теж і плати, — і посміхнувся касирці, — Ми разом!
Катя просто оторопіла. А він подивився на неї дуже дивно, зняв окуляри, і вона наче потонула в його темних очах, як у вирі. Хлопець же шепнув Каті:
— Мовчи і плати, зрозуміла?
І тут же він засміявся, дивлячись на касирку:
— Дружина втомилася, у відпустку час…
Катя, наче зачарована, оплатила своєю карткою його покупку. Хлопець склав усі товари в пакети, залишивши її продукти на стрічці. І сказав, усміхнувшись:
— Сама неси свої вершки й улюблений пиріг, у пакет не помістилися.
Касирка вміло всміхнулася, дивлячись на Катю:
— Ой, який у вас чоловік турботливий!
Катя ж, наче заворожена, пішла за тим хлопцем, але він жваво вийшов із магазину, сів у машину — і тільки його й бачили. Катя ще трохи постояла біля магазину, наче оглушена, нічого не тямлячи. Потім пелена з очей потроху спала. Вона прибрала картку, на якій майже нічого не залишилося, сіла на лавочку й заплакала.
Що вона скаже Семенові? Це були їхні гроші на їжу в Затоці, нікуди вони тепер не поїдуть, і взагалі все погано. Семен, мабуть, не повірить, що Катю якийсь чужий хлопець загіпнотизував і за себе змусив заплатити. А якщо й повірить, то вирішить, що вона зовсім у хмарах літає, що тільки з нею таке могло статися. І так стосунки не дуже, Катя сподівалася, що вони на відпочинку налагодяться, а тепер усе піде ще гірше.
— Ти чого така кисла? — зустрів її чоловік удома.
Сам Семен, на відміну від Каті, був, незрозуміло з чого, у гарному настрої. Катя спочатку не хотіла йому нічого розповідати, тільки настрій зіпсує, а зайняти в подруги. Анька дасть, а потім вона якось із нею розрахується потроху. Але, подивившись на Семена, вона раптом вирішила, що інакше всю відпустку вона мучитиметься, почуваючись невдахою.
Краще сказати правду, і буде що буде. Якщо ж Семен її не зрозуміє, тоді… Загалом Катя все йому розповіла.
Про неохайного хлопця, про його візок продуктів догори. Про те, як він на неї подивився, і вона була, як у тумані. А він змусив її все це оплатити, сказав їй — замри, мовчи і плати, і вона, як ненормальна, оплатила і все з картки витратила…
Реакція Семена була несподівана. Спочатку він явно обурився, змусив Катю ще раз все повторити, а потім стукнув кулаком по столу:
— От халепа! Ото попали!
Потім уважно подивився на Катю… і обійняв її:
— Ти не засмучуйся тільки, маленька моя, ти втомилася, а для таких пройдисвітів такі люди — легка здобич. Я тобі не казав, адже моя мати кілька років тому потрапила в аналогічну ситуацію. Може, це навіть один і той самий хлопець у районі таким чином людей обкрадає. Ну нічого, ми відпочинемо, і знайдемо його, я тобі обіцяю!
Катя притулилася до чоловіка, їй одразу стало легше, а Семен їй додав:
— А за гроші не переживай, не такі вже й великі, ще зароблю. Нам мати моя на відпочинок трохи подарувала, поїхали тобі купальник новий купимо для настрою і будемо збиратися. Там на все вистачить…
Їхня коротка відпустка минула просто чудово. Каті й Семену дуже пощастило, що цього літа море в Затоці не зацвіло, водоростей зовсім не було, берег був гарний. Літній будиночок, у який їх поселила бабуся подруги, був окремим, що чудово, незважаючи на те, що зручності були на вулиці. Адже найголовніше — вони були вдвох, і Катя зрозуміла, що їхнє кохання живе, воно нікуди не зникло…
По приїзду додому свекруха запропонувала їм варіант — рік пожити в них, а іпотечну квартиру здати. Багато хто так робить, а то й справді важко платити. Лідія Іллівна та Юрій Петрович на ділі виявилися дуже навіть приємними людьми. Даремно Катя боялася жити зі свекром і свекрухою, вони з Семеном навіть не рік, а три в них прожили. І іпотеку виплатили достроково. Всі разом гроші відкладали. І син у квартирі свекрухи з’явився, з яким свекруха і свекор Каті дуже допомагали. А головне — їхній шлюб з Семеном не розпався, а став тільки міцнішим…
Катя майже забула цю історію, але одного разу вони з чоловіком пішли в той самий супермаркет. І раптом вона побачила ЙОГО, навіть знову ледь у ступор не впала від погляду його темних очей під окулярами. Хлопець тягнув важкенні пакети до старенької машини.
— Це він? — за виразом обличчя Каті одразу зрозумів Семен.
Вона кивнула, і чоловік її зірвався з місця й зупинив хлопця, поки той не встиг сісти в машину. Хлопець зняв окуляри й щось сказав Семенові, але той лише розсміявся:
— Я тобі не дівчина неуважна і не літня жінка, мене цим не візьмеш, а ти — попався!
Тим часом із магазину й справді вийшла літня жінка. У руках її був порожній гаманець, вона ледь ішла й виглядала розгублено.
— Вас змусив оплатити його покупки он той хлопець? — спитала літню жінку Катя, і та, наче прокинувшись, лише кивнула й… заплакала:
— Тільки пенсію отримала, і майже не залишилося, а він каже на касі — мама все оплатить, я їй нести допомагаю, а я як уві сні дістала гаманець і оплатила, — крізь сльози пояснювала вона…
Катя викликала поліцію, а Семен тримав злодія міцно. У сумках виявилися найдорожчі продукти й напої.
— Молодці, хлопці, ми давно за ним полюємо, а тепер узяли на гарячому. Тепер він сяде, більше нікого не ошукає, — усміхнувся поліцейський у віці, надягаючи кайданки на хлопця.
Гроші бабусі повернули, Катя з Семеном її до дому провели і свекрусі розповіли, що спіймали кривдника. Зло має бути покаране, раніше чи пізніше. І покарання настигне кожного, якщо не людське, то Боже, навіть не сумнівайтеся…
