Життя
Купивши будинок у селі, ми відчули себе справжніми Робінзонами. Ремонт скільки встигнемо, у цьому році зробимо, а все інше на наступний залишимо. Город наступного року посадимо, головне —
Уляна як і більшість жінок з її села, поїхала до Італії. Там робота, щоденні обов’язки, та звикнення до місцевого побуту та населення зовсім поглинуло жінку. Вона довго привикала
Звати мене Орися, мені 47 років. Поїхала я закордон. Вперше у Венецію на заробітки. Почала життя там з нуля. Поїхала до подружки, а чоловіка та дитину залишила вдома.
Я люблю нарциси, тільки коли це квіти. А якщо це людина-нарцис… То так тяжко. Мені моя свекруха нагадує саме цю квітку. Її поведінка та ставлення до себе та
Василина Петрівна жила сама. Єдиний син одружився та жив зі своєю сім’єю, а чоловік пішов з життя ще 10 років тому. Одного ранку до жінки завітали непрошені гості,
— А де гроші за нашу машину, яку ти продав днями? – Запитала жінка. — Грошей немає, я її подарував. – Заявив чоловік. — Подарував? Я зараз не
Оля та Валя разом вчилися в школі, то ж вирішили після закінчення піти також вчитися до одного училища разом. Так мешкали вони на квартирі у одної бабусі. Вчилися
Я вірила у справжню дружбу та кохання. У мене є чоловік, з яким ми разом 10 років. Люблю його всім серцем, хоча наші стосунки часто тріщать по швах
Марині з самого дитинства було непросто. Її батьки були суворими й вимогливими, завжди вказували, що робити та занадто контролювали. Коли дівчина підросла, вони підшукали їй нареченого. — Буде
Катерина ніколи не думала, що в теперішні часи зможе потрапити до справжнісінького гарему. Її подруга десь вичитала оголошення про те, що є робота для дівчат у далекій Іспанії.