Соломія з чоловіком вирішили організувати сюрприз для свекрухи на її ювілейний День народження. На святі бути не змогли, не встигли повернутися з-за кордону. Саме у цей день відмінили виліт через погані погодні умови. Тому діти прийшли привітати маму на наступний день після пишного святкування з родичами.
Свекруха Алла Тарасівна у свої 70 років славилася непоступливим характером та численними спробами завести сварки. Всі в окрузі знали її як жінку, яка могла посваритися з будь-ким з будь-якого приводу.
— Сьогодні ми покажемо мамі, що ми її любимо, — сказала Соломія чоловіку. — Але в той же час ми мусимо дати зрозуміти, що сісти нам на шию не вийде.
— Я вже приготував декілька ідей, — усміхнувся Андрій. — Розпочнемо з її улюбленої страви.
Мати завжди любила печену качку з яблуками, яка була одною з фірмових страв невістки. Після того, як їжа була готова, вони вирушили до свекрухи з подарунком: качка, великий кошик пиріжків та величезний букет квітів.
Алла Тарасівна зустріла їх з типовим для себе невдоволенням.
— О, ви знову? Що вам потрібно? — спитала вона, ховаючи свою зацікавленість за маскою зневаги.
— Ми прийшли привітати вас з Днем народження, мамо! — з чарівною усмішкою відповіла Соломія, тримаючи у руках величезний букет червоних троянд. Адже саме ці були улюблені квіти мами. — Та, я приготувала для вас вашу улюблену качку з яблуками!
— Вчора був мій День народження! – ображено сказала жінка. – Що не могли квитки раніше купити та встигнути?
— Ні, мамо, – виправдовувалась жінка. – Раніше квитків не було.
— Тоді навіщо їхали на той курорт, хоча знали, що у мене буде ювілей? Мені так соромно було від друзів та родичів, що мій єдиний син з дружиною мене не привітав, – невдоволено казала жінка.
— Але ми зараз прийшли і будемо спілкуватися без гостей і тепер ніхто нам не заважатиме. – намагалась переконати маму Соломія.
— Ну добре, проходьте, не стійте в дверях. – сказала мати.
Алла Тарасівна поглянула на подарунок з недовірою. “Навіщо така трата”- подумала вона про себе, проте в голос нічого не сказала.
— Ой, ну добре, я спробую, — з підозрою сказала жінка.
Андрій розставив страви на столі, і, зрештою, атмосфера стала більш теплою. Але не минуло і кількох хвилин, як мати почала свій звичний спектакль.
— Ви що, не могли хоч раз приготувати щось по-справжньому смачне? — запитала вона, ковтаючи шматочок качки. — І де ваше виховання?
— Мамо, це ж ваш улюблений рецепт! — відповіла Соломія, намагаючись стримати усмішку. — Ми зробили все, щоб вас потішити.
— Потішити? — насупилася Алла Тарасівна. — І як ви збираєтеся пояснити, чому ваш кошик такий неохайний? Соломія, невже мати тебе не вчила, що кошик з частуванням накривають рушником, а не папером? Бажано, щоби ти його сама вишила. Але, про що я кажу? Для цього ж треба мати руки, що ростуть з потрібного місця…
Андрій почув ці зауваження й спробував пожартувати:
— Ми думали, що це буде вам сюрприз — ось такий екстравагантний стиль!
Свекруха трохи розсміялася, хоча це виглядало скоріше як звичне бурчання. А коли вони прощалися, Алла Тарасівна, хоча і знову поморщилася, сказала:
— Ну, і так, дякую вам. Це був незвичайний День народження.
Син з дружиною посміхнувшись один одному, зрозуміли, що їхні зусилля дійсно мали результат. І хоч як би не була сварлива Алла Тарасівна, їхня любов і доброта допомогли їм налагодити стосунки, не дозволяючи свекрусі сісти їм на шию.
