Чоловік сказав, що я повинна виїхати з спільної квартири з дітьми, а я відповіла, що заберу тільки доньку

Ми прожили з чоловіком в шлюбі 8 років. Є спільна дитина, сину 5 років. Нещодавно чоловік зайшов собі нове кохання, й повідомив, що подає на розлучення і буде жити зі своєю обраницею.

Попросив мене виїхати з дітьми, сином і донечкою від першого шлюбу, з нашої спільної квартири, яка була куплена в шлюбі, до моєї маленької дошлюбної квартири. А він буде старатися допомагати, при нагоді.

Моя відповідь була такою:

– Ти закохався в іншу, що поробиш буває, але в тебе є дитина, батьки в нашій країні мають рівні права і обов’язки. Я не буду подавати на розділ майна, хоч і маю право. Я з донькою переїду, але наш син залишиться жити з тобою. Будеш його виховувати, а я звісно буду платити аліменти, звичайно буду приходити до нього, і по можливості забирати до себе.

Мій чоловік втратив дар мови, він зовсім не очікував такої відповіді.

– Ти в своєму розумі! Я зовсім не маю часу, я працюю, я не можу, дітей повинна виховувати матір.

Молода кохана теж злякалася такого повороту. Всі навколо мене також в шоці, навіть мої батьки не підтримали мене.

Це не помста і не обурення. Я просто не хочу тягнути двох дітей на сама, живучи з ними в малесенькій квартирі, на 17 метрах. Я також працюю, і у мене також немає часу. Більш того, я вважаю, що хлопчику потрібен батько з чоловічим вихованням. Він хотів сина, любить його. Так чому ж тепер відмовляється від нього?