4 роки тому я вийшла заміж. Кохання – це важливо! Я була щаслива. Чоловік успішний, заможний, симпатичний, гарно залицявся, дарував квіти і обсипав компліментами. Я була впевнена, що я зустріла того самого, єдиного, «принца на білому коні». Але happy enda у моєї казки не було. Якось все склалося по-дивному.
Сумно якось. Перший рік все було добре, не дивлячись на притирання і дрібні сварки. А потім.Чоловік мені став зраджувати вже на другий рік спільного життя. Я це зрозуміла одразу.
Затримки на роботі, дивні відрядження, нічні дзвінки та смс, пароль на телефоні, запах чужих парфум, помада на сорочці. Все було так банально. Він навіть особливо не приховував, немов це частина нашого життя, так і має бути.
Після зради він завжди робив мені шикарні подарунки. Прямо дуже дорогі. Шуби, машину, квартиру, брюлики, путівку на курорт. Спочатку я переживала, плакала ночами, намагалася бути мудрою дружиною, думала, що я сама винна. Я стала частіше готувати, купила нову бiлuзну, змінила зачіску, до слова сказати, я не набрала вагу, регулярно ходжу в зал і салони краси, але це не допомогло.
Я хотіла гордо піти, або влаштувати скандал і все з’ясувати, але подивилася на нього і зрозуміла, що немає сенсу. Він не вважає, що не правий, він упевнений, що це норма для всіх і якщо я проти, то він легко знайде заміну на вакантне місце забезпеченої дружини при чоловікові.
Я навіть наважилася поговорити з його мамою і вона сказала, що це нормально, терпи, мужики всі такі, вона так живе вже майже 30 років і ні про що не шкодує. Чоловік їй забезпечив: курорти, дорогий одяг, житло, машину, водія, статус і життя в пристойному суспільстві, синові дав гарне забезпечене майбутнє, що тобі ще потрібно? Для мене він вже став важливим. Він просто є. Він – гаманець. Багато подруг мене засуджують, але ось мама і свекруха підтримують.
Мама каже, що за все в цьому житті потрібно платити, ось він і платить, а терпіння – це моя частина оплати. Він знає, що я знаю про його зради. І терплю його. Я його статус – освічена, вихована, красива і тиха жінка, яка наpoдить і виховає гідного спадкоємця його бізнесу. Гарне вкладення, як каже мій свекор. Засуджуйте скільки хочете, але гроші мені замінили любов.
Але я не знаю, чи варто мені наpoджувати дітей. А раптом є та сама «золота середина» коли і гроші є і щастя?
