Іду вчора з магазину з повними торбами, як то кажуть. Чую – кличе мене хтось. Обертаюся, йде до мене швидким кроком Юля, сестра чоловіка. Вона по-хазяйськи оглянула вміст пакетів і звинувачуючи заявила: – Шикуєте, м’ясо жрете. А мені в борг не даєте, мені дитину годувати нічим, між іншим. Чому моя дочка повинна харчуватися сухою гречкою, поки ви жируєте?
У мого ідеального чоловіка є всього два недоліки: Юля і її мати. Чоловік Юлі пішов від неї після того, як та народила дуже смагляву дівчинку, через 9 місяців після поїздки до Туреччини.
Відразу після того, як пішов чоловік, Юля спробувала повісити забезпечення потреб своєї дочки на свого брата, але у неї нічого не вийшло. Юля довго бідкалася йому про те, яким безвідповідальним виявився її чоловік. За словами сестри виходило, що кинули її не через нагуляну дитину, а через стать народженого немовляти: – Обіцяли хлопчика, а я народила дівчинку. Ось він і пішов, не потрібна йому дочка. – обливалася сльозами на нашій кухні невтішна кинута жінка.
Мій чоловік їй повірив і обіцяв підтримку. Йшла Юля від нас задоволена, насилу приховуючи свій переможний вигляд. Ось тільки з її чоловіком ми працюємо разом, і правду я дізналася з перших вуст. Колишній чоловік Юлі навіть тест на батьківство зробив, щоб знати напевно.
Поділившись інформацією з чоловіком, я перекрила фінансовий потік в кишеню Юлі. Мій чоловік відмовив сестрі не тільки через чоловічу солідарність, а й через її обман. Та неймовірно образилася на «зрадливого брата», накрутила свою матір, і родички чоловіка прийшли до нас в будинок «для виправлення несправедливості».
– Яка тобі різниця, від кого твоя сестра народила дитину? Головне, дівчинка – твоя племінниця, і ти зобов’язаний її утримувати! Це – твій обов’язок, як старшого брата! – свекруха відчитувала чоловіка і повернулася до мене – А тобі що, зайнятися більше нічим, крім як пхати свого носа не в свою справу? Он, підлога у тебе брудна, займися краще будинком! Це – не твоя справа, куди мій син витрачає зароблені ним гроші!
– Мамо, зроби обличчя простіше. І не треба так розмовляти з моєю дружиною – ти в неї в гостях. Юля ж мене обдурила. Вона могла сказати правду або взагалі нічого не говорити, просто попросити про допомогу. Але вона вважала за краще мене обдурити! Так що, вона сама винна. Все, розмова закінчена!
– Ти як одружився, відразу злим став. Погано на тебе впливає, розлучитися тобі треба, поки не пізно. – важко зітхнула свекруха під хихикання Юлі.
– Ось-ось, братику. Вигнав би дружину, я б з дочкою до тебе переїхала, за будинком би стежила, годувала б тебе нормально. – Юлине нахабство просто не знала меж.
– А ти слухай, що тобі сестра каже, і на вус мотай. Все одно ця твоя бездітна. А так хоч не чужу дитину виростиш. – додала улюблена свекруха.
Я мудро вирішила не втручатися і не уподібнюватися до родичок чоловіка. З самого початку наших відносин, коли ці особи сприйняли мене в штики, я відразу сказала чоловікові, що лаятися з ними не буду. Він мене вибрав і зі мною одружився, це його справа: захищати свою дружину від нападок недоумкуватих баб.
– Вам час. А якщо моя дружина зараз не почує вибачень, ви обидві більше ніколи не отримаєте від мене ні копійки. Вона чекає. – як відрізав чоловік.
Слова чоловіка були музикою для моїх вух, як і вибачення цих хамок. Прихильно кивнувши у відповідь на проціджені крізь зуби «пробач», я поцікавилася: – Про справи поговорили, може, чаю поп’єте?
– Мені тут шматок в горло не лізе. Ходімо, Юль, нам час. Не вийшло звернутися до совісті сина. Він для нас втрачений – каблук дружини для нього важливіше родинних зв’язків. Залишиться без спадщини, буде знати, як мати ні в що не ставить! – свекруха високо задерла ніс, схопила дочку за руку і вони покинули нашу квартиру, навіть не зволивши попрощатися.
– Як вони мені обидві набридли. Дав же Бог рідню. – зітхнув чоловік.
– Не такі вони й погані. – зауважила я. – Все могло б бути набагато гірше. Спасибі, що заступився. Але ж могла б мучитися, як Катька: у неї чоловік мамі своїй в рот дивиться, та й користується цим щосили – зовсім Катькі життя не дає.
Звичайно, ми не могли залишити племінницю голодної – дівчинка не винна в гріхах своєї недолугої мамані. Ми привозимо їй іграшки та продукти, купуємо ліки. Гроші Юлі ми дали всього один раз. Думаєте, вона хоч копійку на дочку витратила? Ні. Нігті і вії для неї набагато важливіше, ніж власна дитина.
Юля не припиняє свої нападки в мій бік, що це з моєї вини вони з дочкою живуть впроголодь. Є такі люди – в усіх своїх бідах винні не вони самі, а нехороші оточуючі. Хто просив її зраджувати чоловіка? Ніхто. Що заважає їй влаштуватися на роботу? Нічого. Їй простіше сидіти нити і чекати біля моря погоди.
Фото ілюстративне з вільних джерел
