Чому категорично не можна вирішувати чужі проблеми

Неважливо в якій іпостасі ми прийшли в цей світ: ми чиїсь діти, чиїсь друзі, чиїсь батьки, просто знайомі. Часто, якщо близька людина потрапила в складну ситуацію – ми вважаємо своїм обов’язком допомогти – не ділом, так порадою. Часто ми робимо все найкращим чином, а в результаті маємо лише свої, витеклі в незрозумілому напрямку, сили і енергію. І, в кращому випадку, подяку того, кому прийшли на допомогу.

Чому так відбувається?
На жаль, ми самі провокуємо ці події. Саме тим, що намагаємося допомогти. Насправді, це діє на шкоду, причому обом сторонам. Коли ми видаємо ці кредити – ми, з найдобріших спонукань, позбавляємо людину сили цієї своєю підтримкою. При будь-якому кредитуванні людина залишається нам винною. Ми її підсаджуємо на себе – частково або повністю, людина стає нам винною. Іноді неусвідомлено підміняємо її успіхи своїми.

Як часто ми дозволяємо собі перебивати один одного?
Іноді жінка в компанії перебиває чоловіка, публічно поправляє, дає поради – це публічні прояви неповаги.

Мова – це енергія. Перебити мова – перебитий потік енергії. Коли жінка публічно поправляє або перебиває свого чоловіка – вона знижує його статус і знецінює його. Це удари по його соціальній значущості. Таким чином, жінка бореться за владу. І все це – на шкоду силі обох партнерів і відчуття близькості між ними.

Чоловік, перебиваючи жінку – проявляє владу. Таким чином він намагається структурувати безсистемний, з його точки зору, потік думок.

Як часто ми міняємо траєкторію руху дитини?
Наприклад, біжить людина зі своїми карапузами у справах – їй добре і безпечно. Дорослі часто вклинюються в траєкторію руху малюка, не дочекавшись, коли дитина завершить свій рух.

Коли дитина зайнята чимось ігровим, вона на відміну від дорослих, цілком занурена в завдання. Можна порівняти це з глибоким зануренням в праву півкулю. Коли дитину швидко піднімають з глибини – це загрожує перевантаженням, істерикою і втратою довіри.

Психологи, які працюють з тілом – багато працюють з незавершеними рухами.

Коли ми, з якихось причин, перериваємо рух – утворюється блок на багатьох рівнях і з нього виростають багато симптомів. Коли ми змінюємо траєкторію руху дитини – ми крадемо її силу. Все це – неповага, яка залишає в дитині відчуття «Я вплинути ні на що не можу!»

Коли ми втручаємося зі своїми порадами, галюцинаціями і робимо за людину те, що вона в змозі зробити сам – це не допомога – це інвалідизація. І це не любов – це підкуп і спроба довести собі самому свою значимість.

Читайте також: Як впустити в своє життя щастя: поради психологів

Той, у кого є проблема, може її нести, причому, тільки він один. Якщо інший хоче нести її за нього, то робить того, хто може вирішити свою проблему, слабким. Берт Хелленгер

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram