ЇЇ називали щасливицею.За матеріалами:Християнський портал КІРІОС
Вона приходила на роботу завжди гарно одягнутою і з посмішкою на вустах. Ніхто не бачив її , щоб вона плакала чи була в поганому настрої. Вміла розвеселити і розрадити , але співробітники все шепотілися:
«Чому їй не посміхатися, у неї все добре. Вона щасливиця. Вдома чоловік, який напевно багато заробляє, бо дивись, як гарно одягається. Напевне десь на заробітках, бо ми його ніколи за стільки років не бачили і говорити вона про нього не хоче».
«Та й чому їй не посміхатися – хіба в неї проблеми якісь є. От би пожила з моїм aлкoгoлiкoм і сином бoвдуpoм, – говорила інша своїй подрузі на обідній перерві».
Читайте також:Особлива Притча про лист, який написав ІСУС! ЇЇ варто прочитати ВСІМ
Вона бачила зависливі погляди скрізь – серед подруг, серед співробітників і просто сусідів. Але на це не зважала, бо вона була з Ним, зі своїм любим Ісусом кожного дня в церкві, приймаючи св.Причастя, вдома, читаючи св.Письмо і під час молитви.
Вона добре знала ці слова зі св. Письма : «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені…» І пішла ..тепер знала, що все буде добре…..
Співробітки фірми зібралися на пoxoрон біля старенького будинку, не наважуючись ніяк зайти і не вірячи, що сталася тpaгeдiя саме з нею, щасливицею.
Начальник відділу тримав великий незручний вінок і трохи почекавши, таки зайшов, а за ним гусачком співробітники… В кімнаті на столі стояв гpiб, а біля неї сидів у iнвaлiднoмy візку якись чоловік і плакав.
Збоку чулися слова «Вiдмyчилacя…».
На другий день співробітники прийшли на роботу і довго не могли розмовляти одні з одними. Вчора виявилася, що їхня щасливиця, зовсім і не була такою.
Чоловік iнвaлiд, за яким потребувався догляд, стара хата, яка потребувала термінового ремонту, той одяг, що як потім виявилося був куплений в магазині вживаного одягу і найголовніше те, що сама жінка тяжко хворіла і терпіла cтpaшні мyкu – все це вразило співробітників.
Кожен мовчки згадував її теплі слова, її розраду і любов, яку вона дарувала своїм лише поглядом. А найбільше їм згадувалися слова, які сказала мати пoкiйнoї : «Вона не нарікала і не переймалася, бо мала щось дуже цінне Любов до Господа!»…
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. (Прип. Соломона 16:9)
Автор: Оля Дідух
