“Чує моє серце, не добре. Це так Бог випробовує тебе. І коли він на початку твого сімейного життя дає занадто багато, то потім відбере. Ось побачиш!” – сказала мати і як у воду дивилася

Вона мала все, про що тільки могла мріяти жінка: і красень чоловік, на якого заздрісно заглядалися подруги, і троє синів, яких вона любила понад усе на світі, і власний двоповерховий будинок був для неї фортецею, де вона могла сховатися від усіх негараздів.

– Ох, і щаслива ти, Нінко! – говорили їй сусіди. – Такого чоловіка мати, як твій Олег, це все одно, як в лотерею виграти кілька мільйонів!

– Це правда, люди добрі, – радісно посміхалася Ніна. – Мій чоловік – це скарб, який можна знайти раз в сто років. Він такий добрий і чуйний. Він не такий, як інші чоловіки. І про сім’ю дбає, і любить мене!

Тільки мати Ніни, прислухаючись, як вона хвалить чоловіка, чомусь важко зітхала і говорила доньці:

– Не добре все це, Ніно. Чує моє серце, не добре. Це так Бог випробовує тебе. І коли він на початку твого сімейного життя дає занадто багато, то потім відбере. Ось побачиш!

– Що ви таке вигадуєте, мамо? – зі сльозами на очах питала Ніна.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

– Ви що, заздрите мені? Ми вже стільки років живемо з Олегом, а він – який був, такий і до цього часу: не n’є, не зраджує з іншими жінками. Тільки мене любить і дітей. Він своє підприємство розширив і гроші самі в будинок течуть. Хоч купайся в них. Влітку ми думаємо полетіти на Гаваї. Може і ви з нами?

– Е, ні, доню! – сказала мати. – Я перельотів боюся. Тому, краще їдьте самі, а я вдома залишуся і буду молитися за вас, щоб ви живі і здорові повернулися додому.

Ця ейфорія щастя і безтурботного життя несподівано закінчилася. Компаньон Олега, якому він цілком довіряв, провернув безглузду аферу і підприємство, яке до цього часу процвітало і приносило доходи, влізло в борги і незабаром було оголошено банкрутом.

Щоб якось вийти зі скрути, Олегу довелося продати свій будинок, яким так пишалася Ніна, перебратися в село і оселитися в скромній хатині тещі.

– Ось і закінчилися, донечко, твої поїздки на Гаваї, – якось дорікнула Ніну мати. – Тепер вам треба думати, де б шматок хліба роздобути.

– Це ненадовго, мамо, – сказала Ніна. – У Олега голова не для того, щоб тільки капелюх носити. Щось придумає. Ось побачите!

Але сталося те, чого не очікувала Ніна. Олег став приходити додому напiдпuтку і, що нe день, гоpiлка стала все більше затягувати його в свої заплутані лабіринти.

– Олеже, схаменися, – просила Ніна. – Кинь nити. Візьмися за розум.

– А ти думаєш, Ніно, що у мене ще є розум? – n’яно посміхався Олег. – Ти не знаєш, як у мене дyша болить, я до цього часу не можу заспокоїтися через підлості кращого друга. Подумай, Нінo, я ж вірив йому більше, ніж собі. А він?

Майже кожен день Олег став приводити в будинок своїх гучних приятелів і їхні n’яні opгії не вщухають до самого ранку.

– Ніно, – кричав неабияк підnuлий Олег, – ти що, не бачиш, що у нас гоpiрілка закінчилася? Щоб одна твоя нога тут, а друга – там, і гоpiлка вже на столі!

Ніна довго терпіла ці n’яні витівки чоловіка, і нарешті сказала сама собі: досить! Вона вже збиралася з дітьми піти від чоловіка, як на порозі будинку її зупинила мати:

– Ти куди це, Ніно, хочеш йти? А Олег? Ти не подумала, що з ним станеться, коли ти з дітьми підеш з дому? Тобі добре було з чоловіком, коли він розкидався грошима направо і наліво. А зараз, коли йому потрібна твоя підтримка і допомога, ти тікаєш? Чим ти краще його колишнього друга? Поговори з чоловіком, підтримай його!

Олег ледве стояв на ногах. Хмiль ще не вивітрився з його голови, але він відразу зрозумів, що Ніна хоче від нього піти. Чоловік став перед нею на коліна і сльози відчаю покотилися по його щоках.

Читайте також: “Лізо, донечко, це дуже дорога сукня, нам не по кишені. Може підемо в салон подешевше?” – плескала в долоні мама. А потім її казка закінчилася

– Ніно, не йди, прошу тебе! Завтра побачиш, все буде по-іншому. Я кину nити і почну все спочатку, так, як раніше. Ти мені віриш?

– Дуже хочеться в це вірити, – сказала Ніна. – Все залежить від тебе одного.

Вона обняла чоловіка, а він притулився до неї – такий безпомічний, як маленька дитина.

– Я почну все спочатку, – переконливо сказав чоловік, – і ти будеш знову пишатися мною.

Ніна промовчала. Вона знала, повернути колишнє щастя буде непросто. Але ж вони обіцяли однe одному: в щастsя і горs завжди бути разом.