Чи то так і має бути? Подруга впевнена, що батьківський обов’язок віддавати потрібно до самого скону і без розмов

Ми з моєю  подругою серйозно посперечалися але так і не дійшли спільної думки. А сперечалися ми на тему – чи потрібно допомагати дорослим дітям чи ні. Питання це не таке однозначне, як може здатися, адже мова йде про конкретну допомогу – про матеріальну.

Подруга навіть слухати не бажає ніяких міркувань – вона впевнена, що батьківський обов’язок віддавати потрібно до самго сконуі і без розмов. А я вважаю, що допомагати дорослим дітям можна по-різному, і зовсім не обов’язково грошима, тим більше, коли цих грошей – одна копійчана пенсія. Більш того, коли дорослі діти звикають, що від батьків не вичерпується грошовий струмочок, вони стають егоїстами

Зрозуміло, що поки діти ростуть, вчаться, вони на батьківському забезпеченні, хоча, чесно кажучи,  цілком в змозі підробити на свої потреби. Хоча, тут всім по-різному навчання дається, так що іноді нехай краще добре вчаться і не відволікаються.

Читайте також:  Він пішов, щоб моє життя зробити краще, а ти пішов, щоб нашкодити…

Але ось діти виросли, вважають себе настільки дорослими і самостійними, що завели свої сім’ї, відокремилися від батьків і живуть окремо. Ну, і скільки можна їм тягати продукти в холодильник, підкидати грошенят до зарплатні, купувати дорогі речі, дарувати гроші на відпустку і так далі? У молодих потреби не тільки не закінчуються, а весь час зростають. З кожним днем ​​з’являються нові речі всялякі  можливості, так що покрити цей дефіцит  просто не можливо.

Матеріальне становище з подругою у нас однакове: вони двоє з чоловіком на пенсії, і ми теж зі своїм – пенсіонери. І пенсії у нас приблизно однакові. Зрозуміло, що є деякі накопичення, адже до пенсії, до старості готувалися, потроху відкладали. У неї чоловік підробляє все ще, і у мене теж.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Але ми з чоловіком свої доходи витрачаємо на себе: на здоров’я, на поліпшення життя, щоб щось собі полегшити, а чимось і порадувати. Наприклад, купили собі великий плазмовий телевізор, поставили кондиціонер. А подруга з чоловіком промучились всю спеку, зате підкинули дітям грошей на відпустку.

Вони навіть харчуються дуже економно, щоб назбирати грошей і дітям їх віддати або купити їм щось. Сама вона ходить в старому пальті, а доньці із зятем по дублянці купила.

Вмовляю подругу сходити в перукарню, а вона не погоджується – дорого, її, мовляв, сусідка «не гірше» постриже. Пропоную купити обнову, а вона стверджує, що їй то, що є, до скону не зносити. І доношує …

Я вважаю, що ми з нею – ще не старі жінки, нам  і шістдесяти немає. Та й зі здоров’ям (не наврочити б!) Терпимо. Дітей виростили, робота вже не забирає всі сили. Саме час про себе подумати, побалувати небагато. Але у неї інша точка зору, і все тут!

Хоча іноді, мені здається, вона мені заздрить: тому, що я з манікюром, з красивою стрижкою, купую собі речі, в театр ходжу. В театр і її кличу, а вона бурчить, що квитки дорогі, тому краще телевізор подивитися! Зрідка вдається її витягнути на виставку яку або в кіно, але ось в кафе вона навідріз відмовляється йти, каже, що вдома на ці гроші цілий бенкет влаштувати можна.

Адже і не скажеш, що вони все життя так економно жили! Поки син у них підростав, вони і подорожували, і модниця вона була ще й яка! Гості в будинку не переводилися! Подруга пояснює, що життя зараз змінилася, пенсія копійчана, а чоловік ось-ось працювати кине, і тому потрібно економити, щоб … встигнути дітям допомогти!

Чесно кажучи, я тут нехороший вчинок зробила. Вирішила я поговорити з невісткою подруги, мовляв, повинні ж вони батькам допомагати, адже самі живуть непогано. Навіть присоромила, що вони все у батьків тягнуть. Так з подругою після цього трохи  не посварилися. Невістка все своєму чоловікові розповіла, а той матері вимовив, що вона не стільки допомагає їм, скільки базікає про це направо і наліво.

Вони напевно з місяць на матір дулися, а потім нічого, приїхали, коли матуся їм на зиму огірочків закрутила, компотів та варення. А самі навіть цукру не купили, овочі з дачі не допомогли привезти – все на собі тягнути довелося, на перекладних автобусах і електричках.

Ну добре, подруга. Вона – мати, сліпо любить і все готова віддати, щоб дітям добре було. А синочок з невісткою що ж, не розуміють, що у батьків теж потреби є? І що вони ще не такі старі, щоб їм вже зовсім нічого не було потрібно ?!

Не хотілося б приводити в приклад своїх дітей – у нас їх двоє: син і дочка. Вони дорослі, свої сім’ї давно, онук є вже один. Звичайно, я теж намагаюся порадувати їх до свята подарунками. Заздалегідь випитую, що б хотілося, готуюся. Але я не намагаюся купувати в подарунок те, що реально нам не по кишені, чи не рвуся зі шкіри геть зробити занадто дорогі презенти, відмовляючи собі у всьому.

А ось діти нас намагаються побалувати – вся побутова техніка ними подарована. Невістка мені гарний одяг дарує, а зять то телефон новий, то щось з кухонних пристосувань. Раз на рік діти нас з батьком відправляють в санаторій відпочивати, кажуть, що здоров’я берегти треба. Якось я щось дороге купила в подарунок, так дочка сказала, що ми ставимо їх у незручне становище, що вони дорослі і самостійні люди, і давно вже їхня черга і повне право допомагати батькам.

Я іноді думаю, що на пенсії нам легше матеріально стало жити, ніж, коли працювали. І це радує, адже життя складне зараз. Я розумію, що багатьом пенсіонерам важче живеться, але часто це ще й тому, що їх дорослі діти до сих пір тягнуть з батьків все, що можна без сорому і совісті. А батьки відмовити не можуть, ось крихти і збирають, економлячи на всьому, щоб діток порадувати.

Можна сказати, що такі батьки самі винні, що споживачів виростили. Причому, за своїми старими ми  самі доглядали, нам в голову не приходило, що вони можуть нам допомогти матеріально. І дорослі діти повинні ж розуміти, що соромно до сивого волосся оббирати батьків ?! Невже у них немає потреби самим доставити радість своїй матері і батькові, полегшити їм життя, порадувати чимось смачним або красивим? Чому совість не прокидається, коли вони руку за грошима простягають? Вони ж думати-то вміють і можуть зрозуміти, що у батьків доходи не такі, як були, коли вони працювали? Я ось подивилася навколо – багато до сивого волосся дітям все намагаються кращий шматочок підсунути, кожну заощаджену копійку віддати.

Сперечатися з подругою, напевно, марно. Вона в сенс життя звела – щоб все дітям віддати, каже, що борг це її батьківський. А я тільки й питаю, коли ж вона примудрилася стільки заборгувати, що все життя платить, а кінця й краю не видно ?!

Ніна Сергєєва

Джерело