Поки ми зустрічалися і були ще в романтичній стадії стосунків, минуле життя чоловіка не давало про себе знати, але, як тільки ми одружилися і стали жити разом, у наш будинок прийшли проблеми.
Жили ми у мене, свою квартиру, яку брав з дружиною в спільну іпотеку, Матвій залишив колишній з сином. При цьому він продовжував платити внески за неї в повному обсязі. Джерело
Хтось скаже, що це з його боку було благородно, але мені від такого благородства легше не ставало: він платив іпотеку, плюс аліменти, а на наш спільний сімейний бюджет залишалися сущі копійки.
– У колишньої дружини не вистачить грошей, щоб платити свою половину внеску за квартиру, – пояснювала мені мама чоловіка, – а стільки вже сплачено, що шкода втрачати відсотки, та і їй з хлопчиком жити буде ніде.
Виходило, що мій внесок в сімейний бюджет був набагато вагомішим, особливо, якщо врахувати, що мій оклад був і так в півтора рази вище, ніж у чоловіка.
А потім почалися візити його 7-річного сина у наш будинок. Та не просто візити.
-Колишні на моря умотать, – ставив мене чоловік перед фактом, – Артем поки поживе у нас кілька тижнів.
Кілька тижнів розтягувалися на місяць. Хлопчик залишався один, поки ми були на роботі, і перевертав квартиру догори дном. При цьому, свекруха, яка була на пенсії, не вважала за потрібне сидіти з власним онуком.
А розпитувати хлопчика, про що тато говорив з «цією тітонькою», було цілком в її дусі. Мені ж потім це все і висловлювалося. Разом з тим, що я неправильно готую, не так, як годиться, прибираю в домі:
– Тьомочка розповідав, що ти м’ясо на вечерю даєш з салатом, хіба це їжа для чоловіка? – дорікала мені свекруха, – Тобі важко картопельки насмажити або макарони відварити? І навіщо ти купуєш випічку в пекарні? Вчися пекти пироги сама.
Словом, моє життя розглядалося під лупою і була предметом обговорення чоловіка, свекрухи та й колишньої дружини Матвія, з якою мама чоловіка спілкувалася.
Я нервувала, тим більше, що Артем став переїжджати до нас все частіше і залишатися все довше:
– Його матері треба влаштовувати своє особисте життя, – сказав мені чоловік, – хлопчикові не місце поряд з чужим дядьком, коли є батько.
Дивна логіка, а з чужою тіткою йому місце, якщо є рідна мати? А, враховуючи той факт, що у мене була однокімнатна квартира, особистого життя тепер не було у мене.
А потім я примудрилася зaвaгiтніти. Напевно, це сталося в той рідкісний проміжок, коли рідна мама забрала від нас Артема, для покупки йому шкільного одягу.
Я була рада, я хотіла дитину, мені було 28 років, так що і час був, як не кажи.
Влаштувала чоловіку романтичну вечерю, щоб повідомити новину. Він, мовчки загасив свічки і вімкнув світло.
– Розумієш, – приголомшив мене чоловік, – не на часі нам ця дитина. Я Артема хочу зовсім до нас жити взяти, а, якщо ти наpoдиш, то і місця нам всім не вистачить, та й без твого заробітку на що ми будемо жити? Давай виростимо мого сина, а потім про спільних дітей подумаємо.
У мене навіть сліз не було, тільки злість. Тобто, мені пропонувалося позбутися своєї дитини, щоб ростити чужy? І забути про своїх дітей років на 10?
Тому що мама хлопчика влаштовує своє життя, тато платить борги по іпотеці для чужої тітки, а без моєї зарплати вони не обійдуться? Верх нахабства і цинізму.
Чоловікові я вказала на двері. Разом з його проблемами і сином від першого шлюбу. Так, мені не потрібна його дитина, ціною моєї власної.
Так, я ніколи не зможу полюбити пасинка, особливо, якщо для цього мені доведеться зробити абopт.
Свекруха приходила, дорікала, що я безсердечна, що я повинна була ростити хлопчика. А я не повинна. Нікому і нічого. У хлопчика є мама і тато, навіть бабуся є.
Ми розійшлися. Моїй доньці вже 3 роки. Під час декрету я підробляла віддалено, так що ми не пропали.
Колишній чоловік живе у колишньої свекрухи разом з Артемом, мама якого в черговий раз розлучилася і знову влаштовує своє особисте життя.
Колишня свекруха внучку не бачила, тільки зустрівши мене на 8-му місяці випадково, покрутила пальцем біля скроні. Колишній чоловік прийшов лише один раз, поцікавився, чи не подам я на аліменти:
– Ти ж знаєш, я був проти її народження, – промимрив папаша, – але, якщо ти подаси на аліменти, то я буду платити.
Не подам. Батько моєї дівчинки вписаний в свідоцтво про її народження з моїх слів. Коли дочка виросте, ніхто не скаже їй, що вона повинна матеріально допомагати своєму батькові або бабусі.
Це моя дочка, тільки моя.
