Два роки тому Павло з Оксаною з родиною купили дім. Будинок не новий, але розташований у хорошому районі, і сусіди виявилися доброзичливими, окрім однієї.
Це самотня мати шістьох дітей, і нещодавно Павло дізнався, що вона знову чекає дитину.
Спочатку він щиро співчував цій жінці, адже розумів, що ситуація у неї непроста.
У його батьків залишилися коляска, велосипеди та дитячий одяг їхніх з Оксаною синів, усе в чудовому стані, тому чоловік вирішив віддати їх сусідці.
Вона була дуже рада подарунку, дякувала, але вже за тиждень, коли зустріла Павла в під’їзді, почала просити гроші та їжу.
Її поведінка чоловіка спантеличила. Я розумію, що обставини бувають складними, але чому тоді приводити в світ так багато дітей, якщо не маєш змоги їх утримувати? Чоловік не розумів…
Крім того, Павло регулярно купував їм продукти: хліб, заморожені вареники чи пельмені, рибні консерви або щось інше. Інші сусіди також намагалися допомагати, але і у кожного є своя родина, яка також потребує турботи.
Вони всі сусіди підтримували її настільки, наскільки могли. Але одного разу ця жінка сказала таке, що чоловік не міг повірити своїм вухам:
— Слухай, Павло, ти нам продукти більше не принось, бо нам вже набридли ці вареники та консерви. Краще просто давай гроші, а ми самі купимо, що захочемо.
Чоловік був приголомшений її словами. Він від обурення сказав:
— Ні, так не буде. Від сьогодні я не купуватиму вам ні вареників, ні консервів і жодної копійки теж не дам. Шукай когось іншого, хто буде вас утримувати.
— Як ти можеш бути таким байдужим? Твої сини завжди ситі, вдягнені, кожного літа їздять на море, а інші не заслуговують на допомогу? Я не можу вийти на роботу, бо з дітьми сидіти нікому. Я ж не для себе прошу, а для дітей – сказала жалісливо жінка.
З того дня Павло вирішив більше їм не допомагати. А одного разу розговорився із сусідкою, яка живе в цьому будинку давно і та сказала:
— Та Ірина завжди була такою. Після школи одразу вийшла заміж за їхнього колишнього сусіда Тараса, від нього у неї старша донька. Він був порядною людиною, тому, навіть дізнавшись про її зраду, залишив їй із дитиною квартиру, а сам переїхав на орендоване житло. А далі її понесло – чоловіки змінювалися, а діти залишалися. Вона ні з ким надовго не залишалася, тільки дітей приводила у світ. А тепер ще й сьомою при надії.
У цій ситуації Павлу найбільше шкода дітей, бо з такою матір’ю їм буде нелегко.
Чоловік і радий допомогти фінансово, але хто знає, куди Ірина діватиме ці гроші?
— Але ж держава виплачує їй допомогу? – здивувався Павло запитуючи сусідку.
— Виплачує, і немалі суми, – відповіла та. – На розкішне життя цього, звісно, не вистачить, але на їжу – цілком. Проте діти постійно голодні, а матері вдома майже не буває – вона влаштовує особисте життя.
Вона зовсім не така бідна, як здається, просто звикла жити за чужий рахунок. Як тільки знаходиться хтось добрий, як ти два роки тому, вона не відчепиться, поки не витягне все, що можливо.
— Їй би на роботу влаштуватися, тоді б вона зрозуміла, як гроші заробляються – обурився від почутого Павло.
— Я вже не раз їй це казала – сказала сусідка.
– Навіть пропонувала роботу посудомийки у кафе, де працює її син.
Але знаєш, що вона мені відповіла: «Де таке видано, щоб жінка з дітьми працювала?
Люди у нас добрі, я не пропаду. Ось і ти, сусідко, могла б знайти ще одну роботу, щоб допомогти багатодітній матері. Все одно у тебе діти вже дорослі, і ти сидиш без діла».
Сказати, що Павло був ошелешений від почутого – це нічого не сказати.
Як тільки у Ірини вистачає нахабства таке говорити літній жінці?
Відтепер він вирішив, що більше ніколи не піддасться на маніпуляції Ірини.
На його думку, такі матері не заслуговують ні поваги, ні допомоги.
Але, як з’ясувалося пізніше, Ірина отримала значну підтримку від волонтерської організації – будинок за містом, у який згодом переїхала.
Не знати, що вона їм наговорила про своє життя, але ця жінка точно знає, як викликати жалість у добросердних людей.
Автор: Віра
