Спеціально для сайту osoblyva
У нас шлюб буде “по зальоту” – сказала нам Соня, коли вони з сином прийшли в гості і щасливо повідомили, що подали заяву.
– По зальоту? – перепитала я, подумки вже колисаючи онука чи онучку на руках.
Соня мовчки кивнула, а ми з чоловіком переглянулись, подумки дякуючи Богу. «Сталося!» – подумала я. А то п’ятий рік живуть разом, а на весіллям ніяк не наважувалися. То син одружуватися не хотів, то Соня невдало в перукарню сходила, сказала, що не хоче красуватися на весільних фотографіях з такою зачіскою. То у них ремонт. То відпустка.
І ось, дочекалися. І весілля, і онуків. Радість була передчасною. Бо тут син видав:
– Мам, по зальоту – не в сенсі через поповнення, – син однієї фразою спустив нас з небес на землю.
– Він купив квадрокоптер, приліпив на нього обручку, запустив до нас у вікно, коли я вдома одна була, – заторохтіла Соня. – Уявляєте? Посуд мою, кухню провітрюю, а тут залітає ця штука з обручкою. І Ваш син під вікнами кричить: «Виходь за мене!» Я виглянула, головою похитала. А він: «Я що, дарма цей зальот придумав?» Довелося погодитися. Тепер жартуємо, що шлюб у нас по зальоту.
За чаєм обговорили весілля, ледве відбилися від побажання дітей – нічого їм не дарувати. Вигадали! Батьки жениха. На весілля. І без подарунка. Тьху! Наша з чоловіком допомога знадобилася лише з одним пунктом: надати автомобіль. Все інше Соня вирішила організувати самостійно.
Запрошення нам привезли за два тижні до дати ікс. Красиві, особисто дітьми підписані. Чоловік аж надувся від гордості – син одружується! А я змахнула скупу сльозу і пішла вибирати конверт для грошей.
День весілля. Гості в ресторані з виїзним реєстратором, ми з чоловіком поїхали за нареченим і нареченою. Піднялися в квартиру сина.
– Соні погано! Вона весь ранок унітаз обіймає! Отруїлася чимось, мабуть. Що робити? Треба все скасовувати? – в паніці носився син туди-сюди, розмахуючи руками.
Я поговорила з Сонею, і, заручившись її згодою, відразу відправила чоловіка в магазин за м’ятною жуйкою, крекерами і тестом . Син, почувши про ймовірність батьківства, взагалі став неадекватним: мало не придушив Соню в обіймах, потім став наполягати на тому, щоб вона негайно лягла і не вставала, то йому треба стало мчати за тітонькою з РАЦСу і реєструвати шлюб прямо в квартирі. Він би точно все наплутав.
Крекери допомогли. Всі швидко взяли себе в руки і помчали на весілля. Наречена у нас була на диво: вагітна, бліда, весь час щось жувала, але така зворушлива і дуже красива. Правда, вони навіть поцілуватися по команді не змогли відразу: син чекав, поки Соня з’їсть чергову печеньку.
“Накаркали” вони зі шлюбом по зальоту. По зальоту і вийшов. Поки діти вибирають колір шпалер в майбутню дитячу, ми з чоловіком готуємося до нових для себе ролей – до ролі бабусі та ролі дідуся. Не облажатися б.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Якщо хочете читати більше цікавих матеріалів та життєвих історій від osoblyva – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням
