Подруга нещодавно заміж вийшла. Наречений – працьовитий хлопець з села, руки з потрібного місця ростуть, не курить, не n’є, мaатoом не лається. Прям не чоловік, а подарунковий набір. Ні, серйозно, вона його так розхвалювала, ніби продати хотіла.
Через зайнятість, моє особисте знайомство з Федьком відбулося тільки на весіллі. Якось швидко у них це все закрутилося – пожили разом кілька місяців – і під вінець.
Аліса – щаслива власниця двушки майже в центрі міста, у неї своя справа – невелика перукарня. І раптовий шлюб подруги з простим сільським трактористом здався мені дивним. Але, як то кажуть, мене ніхто не питав. Так що свою нікому не потрібну думку – я при собі і залишила. Головне, подруга була щаслива. А вже з ким вона щаслива – справа другорядна.
От тільки невдача – мама Феді, Галина Степанівна, яка приїхала з села на весілля сина, після весілля з’їжджати відмовилася. Так і сказала Алісі:
– На кого я свою кpoвиночку покину? Не для того наpoджувала, щоб іншій жінці віддати!
І почалося у Аліси «веселе» життя: що не день, то або цирк, або театр однієї акторки.
Аліса, будучи дамою далеко не боязкого десятка, кілька разів попросила свою новопридбану родичку з’їхати. Але Галина Степанівна вперлася всіма кінцівками:
– Дім матері там, де її дитина. Ось наpoдиш – тоді, може, зрозумієш!
Галина Степанівна навіть не стала перейматися віддраюванням тефлоновим сковорідок – вона просто їх викинула, за непотрібністю. Адже вона сама буде годувати Федіньку, і тільки особисто вирощеними продуктами, приготованими в чавунному посуді, що дісталася їй у спадок.
– Ну здивувалася б, якщо на дні цих сковорідок була вибита дата виробництва – часи царя Гороха! – Аліса рвала і метала. – Уявляєш, я її додому з почестями випровадила, а вона повернулася! В той же день! З мішком шмоття її бабусі. Гардероб мені час змінити, на її думку! Я ж тепер – чоловікова дружина! Машка, ти там з ранку до ночі про подібну єрундєнь пишеш, ти повинна знати – як з цим боротися! Кажи!
Я у відповідь тільки розсміялася:
– Знаєш, немає у мене такого рецепта. Але один читач якось написав в коментарях просту і розумну річ: «Всі проблеми від невміння сказати тверде ні!» Ось і скажи їй – ні і все. Ні, вона не буде годувати свого сина зі своїх сковорідок в твоїй квартирі. Ні, вона не буде у вас жити. Ні, дім матері не обов’язково там, де дім її дитини.
На жаль, саме Алісі, слово «ні» не допомогло. Федя, як з’ясувалося, сам запросив свою маму до них з Алісою пожити. І варто було Галині Степанівні поплакатися Феді, що безсовісна невістка наполегливо жене її поганою мітлою з його! квартири, як Федя вирішив дружину на місце поставити. Не буду ці гидоти описувати – цензура, будь вона не ладна. Але в підсумку – летів Федя, разом з мамою, з квартири Аліси.
Аліса подала на розлучення. І отримала в подарунок зустрічний позов – на розділ спільно нажитого майна. Ось тільки в список цього майна, з невідомої причини, потрапила і Алісина квартира. Зрозуміло, нічого у них не вийшло. А от подарунки на весілля: мультиварку, 2 блендера, чайник, картину невідомого художника і підставку під ноутбук – Федя навіть ділити не став – сам забрав, разом з грошиками подарованими. Зате не n’є людина і не кypить. Але ж повинні ж у нього недоліки бути? Чому б і не дріб’язковість в їх числі?
Від свого шлюбу, з фактичною довжиною в місяць і чотири дні (це я рахую від дати розпису до дати подачі заяви на розлучення), Аліса відійшла швидко. Розлучення довше тривало, чесне слово. А ось Федя ніяк не вгамується – під час шлюборозлучного процесу, він знову відчув любові до Аліси, і тепер через день під її вікнами кричить про свою неземну любов.
Читайте також: “Не вчи мене, краще в родині своєї розберися! У твого чоловіка син на стороні, а ти живеш і не знаєш, ідеальна вся така!”
– Блендер-то повернеш? Хоч один? – знущається Аліса над колишнім чоловіком.
А він у відповідь мимрить:
– Якщо мама дозволить.
Аліса каже, що до реєстрації шлюбу такого не було. І не мимрив, і маму не згадував. Що після РАЦСу щось змінилося?
