Я – холостяк, жодного разу у шлюбі не був. І це в мої-то 36 років.
Напевно, зараз багато хто подумав: «Завзятий холостяк! Змінює жінок як рукавички! Не хоче зобов’язань! Фу фу фу”
Але, перш ніж Ви закидали мене камінням загальноприйнятої моралі, я хочу розповісти Вам свою історію.
В мене є найкращій друг. Дружимо ми давно, більше 15 років. Пройшли разом, як то кажуть, і вогонь, і воду, і все, що належить.
Але 10 років тому мій друг зустрів своє кохання. Здавалося б, порадій за нього і влаштовуй своє особисте життя.
Ось і я так спочатку вирішив: «Раз Дімон, нарешті, заспокоївся, час і мені». Але щось пішло не так.
Спілкуючись з його новоспеченої любов’ю, я раптом зрозумів, що і мені вона подобається теж. Причому, «чим далі в ліс, тим більше дров», як то кажуть.
Ми частенько проводили час всі разом, спілкувалися, гуляли. Через рік Катя повідомила, що чекає первістка, і Дімка, як справжній чоловік, вирішив одружитися.
Почесну роль свідка на весіллі, природно, відвели мені. Я був радий, що у мого друга все налагоджувалося. Але десь в глибині душі завозився змій, той самий, який любить плутати.
«Антоха, вона ж тобі подобається! Невже ти так спокійно віддаси її іншому?» – запитував він.
Але я твердо вирішив для себе, що сховаю свої почуття кудись глибше, і не заважатиму щастю свого кращого друга.
Діма і Катя одружені вже 9 років, у них двоє дітей. Вони жодного разу не розходилися, і Катя жодного разу не збирала валізи з криками: «Все! Я їду до мами!»
Загалом, зразковоа сім’я. Ми досі дружимо і я частенько буваю у них в гостях. І щоразу дивлюся на Катю і думаю: «Я хочу, щоб вона була моєю дружиною!»
Але ніяких спроб по руйнуванню сім’ї не роблю, і навіть не збираюся.
Я багато разів пробував знайомитися з дівчатами і навіть пару раз у мене починалися стосунки. Але потім я розумів, що не хочу пов’язувати життя ні з ким, крім Каті. А з огляду на той факт, що вона дружина мого друга, я твердо вирішив, що буду до кінця днів в гордій самоті.
Може, я дурень. Можливо ні. Не знаю. Але ламати життя другу і коханій жінці не по мені. Що з цього всього вийде невідомо. Кажуть, на чужому нещасті щастя не побудуєш.
Мабуть, краще виїхати кудись далеко, так щоб не бачити її. Можливо, тоді я зможу жити спокійно і знайти своє щастя.
