Діма і Катя одружені вже 9 років, у них двоє дітей. Загалом, зразковоа сім’я. Ми дружимо і я частенько буваю у них в гостях. І щоразу дивлюся на Катю і думаю: «Я хочу, щоб вона була моєю дружиною!»

Я – холостяк, жодного разу у шлюбі не був. І це в мої-то 36 років.

Напевно, зараз багато хто подумав: «Завзятий холостяк! Змінює жінок як рукавички! Не хоче зобов’язань! Фу фу фу”

Але, перш ніж Ви закидали мене камінням загальноприйнятої моралі, я хочу розповісти Вам свою історію.

В мене є найкращій друг. Дружимо ми давно, більше 15 років. Пройшли разом, як то кажуть, і вогонь, і воду, і все, що належить.

Але 10 років тому мій друг зустрів своє кохання. Здавалося б, порадій за нього і влаштовуй своє особисте життя.

Ось і я так спочатку вирішив: «Раз Дімон, нарешті, заспокоївся, час і мені». Але щось пішло не так.

Спілкуючись з його новоспеченої любов’ю, я раптом зрозумів, що і мені вона подобається теж. Причому, «чим далі в ліс, тим більше дров», як то кажуть.

Ми частенько проводили час всі разом, спілкувалися, гуляли. Через рік Катя повідомила, що чекає первістка, і Дімка, як справжній чоловік, вирішив одружитися.

Почесну роль свідка на весіллі, природно, відвели мені. Я був радий, що у мого друга все налагоджувалося. Але десь в глибині душі завозився змій, той самий, який любить плутати.

«Антоха, вона ж тобі подобається! Невже ти так спокійно віддаси її іншому?» – запитував він.

Але я твердо вирішив для себе, що сховаю свої почуття кудись глибше, і не заважатиму щастю свого кращого друга.

Діма і Катя одружені вже 9 років, у них двоє дітей. Вони жодного разу не розходилися, і Катя жодного разу не збирала валізи з криками: «Все! Я їду до мами!»

Загалом, зразковоа сім’я. Ми досі дружимо і я частенько буваю у них в гостях. І щоразу дивлюся на Катю і думаю: «Я хочу, щоб вона була моєю дружиною!»

Але ніяких спроб по руйнуванню сім’ї не роблю, і навіть не збираюся.

Я багато разів пробував знайомитися з дівчатами і навіть пару раз у мене починалися стосунки. Але потім я розумів, що не хочу пов’язувати життя ні з ким, крім Каті. А з огляду на той факт, що вона дружина мого друга, я твердо вирішив, що буду до кінця днів в гордій самоті.

Може, я дурень. Можливо ні. Не знаю. Але ламати життя другу і коханій жінці не по мені. Що з цього всього вийде невідомо. Кажуть, на чужому нещасті щастя не побудуєш.

Мабуть, краще виїхати кудись далеко, так щоб не бачити її. Можливо, тоді я зможу жити спокійно і знайти своє щастя.