fbpx

Діти подарували такий подарунок на річницю весілля батьків, що вони як у “Бога за пазухою” себе відчули

Коли ми молоді та працюємо то за старість свою і не задумуємося, а от коли вона приходить, виявляється зовсім не готові її зустрічати. Так і сталося в сім’ї моєї сусідки. Марта Олегівна готувала на кухні вечерю, а її чоловік Дмитро Іванович, ходив якийсь засмучений. Жінка вже дуже добре знала свого чоловіка, адже вони прожили майже 40 років разом.

Та зрозуміла, що його щось турбує, підійшла і прямо спитала. Дмитро Іванович наче й чекав на це, він і сам хотів з дружиною поговорити, тільки не знав як почати розмову. Тож вирішив зразу сказати з головного, що гроші які вони відкладали, вже майже закінчуються, швидше ніж сам чоловік думав. Виходить, то він занедужав, то Марта Олегівна теж недобре себе почувала от і гроші розійшлись.

Коли вони були молоді та працювали, то все віддавали дітям. Син та донечка, тому й витрати були подвійні: на весілля, на хрестини, до школи, одяг і т. д.

“А що тепер? Мені колись здавалося що коли мені буде 70, то вже нічого не схочу. Але ж то не так.. Ми ж уже нічого не можемо позволити собі купити, а на море, пам’ятаєш, коли ми в останній раз їздили? – промовив до дружини Дмитро Іванович.

Марта Олегівна у відповідь йому відповіла: “Ну і що тепер нам робити, на твою думку?”. Чоловік зробивши паузу сказав: ” Моя думка така, що колись ми дітям допомагали, а тепер нехай вони нам допоможуть”. Та Марта Олегівна, сказала, що вона не проситиме у дітей, їй соромно. А діти і так їм помагають.

“От син минулого місяця новий телевізор купив і привіз, а донька приїздить і допомагає прибрати у квартирі” – додала на останок Марта Олегівна. Після розмови жінці теж стало сумно. Адже вони і справді з чоловіком старалися все для дітей, а вік так приходиться їм доживати на мізерні гроші, добре що хоч на харчі вистачає, – крутилися думки в голові жінки. Тож поговоривши, вони і дальше продовжували своє буденне життя.

Проте наступного тижня на вихідні вони покликали до себе дітей з сім’ями, адже в них була річниця весілля. Колись їх збиралося за столом четверо, та тепер ось скільки, аж дванадцятеро людей, разом з дітками. Всі сіли за святковий стіл, настрій був просто чудовим. Чоловік глянув на всю родину, а потім на дружину і промовив:  “Мартусю, подивись, які ж ми з тобою багаті”. Вони вдвох подивилися знову на всіх дітей та онуків.

Тут раптом син з невісткою і почали вітати чоловіка з жінкою, а в кінці сказали що дарують їм путівку на море. Марта Олегівна та Дмитро Іванович, аж захвилювались від несподіванки, та почали говорити, що може не варто, вік уже не той.

Однак донька з зятем, заспокоїли їх, та сказали, що допоможуть їм із покупками та зборами у відпустку. Відпочинок Марта Олегівна та Дмитро Іванович провели пречудово.

Чоловіка все ж цікавило, чи діти самі додумались такий подарунок їм зробити чи може все-таки дружина з ними говорила.
Він наважився та спитав Марту Олегівну. Жінка відповіла, що не менше здивована за нього.

Вони лежали поряд на лежаках, грілися на сонечку та дивилися на синє море, в їхніх очах уже більше не було суму, тільки радість.

А вам дарують діти такі подарунки ?

Автор: Нінель

You cannot copy content of this page