fbpx

До Німеччини, на весілля доньки, я не поїхала, а вона приїхала у гості, коли внуку було вже два роки. І тут то я зрозуміла всю гіркоту правди

П’ять років тому моя дочка поїхала вчитися до Німеччини. Там познайомилася з молодим чоловіком і вийшла заміж. Так вийшло, що я не змогла приїхати на весілля, а вони з чоловіком не змогли приїхати до нас після весілля.

Через рік у мене в Німеччині наpoдився онук. Назвали Матеус. Я його теж не бачила до 2-х років і ось минулого року вони приїхали всією родиною до нас в гості.

Я очікувала, що як тільки обійму онука, то вже не зможу відірватися, але вийшло з точністю до навпаки. Ми холодно обнялися і я навіть постаралася зобразити щастя від цієї довгоочікуваної зустрічі, але всередині наче була порожнеча.

Тобто я обіймала абсолютно чужу дитину! Спочатку я подумала, що це відбувається просто від якоїсь незвички і що мені потрібно до нього звикнути і ближче з ним поспілкуватися, і тоді я його полюблю всією дyшею.

Читайте також: Коли літак зробив посадку, Інна захвилювалася, адже Олег їй повідомив, що буде зустрічати. Його телефон не відповідав. І тут почула, що на автотрасі сталася жaxлива авapія. В яку потрапив її Олег. За кілька тижнів він забрав її до себе

Але час минав, а почуття так і не виникало. Це напевно можна порівняти зі ставленням мачухи до дітей свого чоловіка. Начебто і не чужий, але і не коханий! Вони поїхали, а я відчуваю себе якоюсь обдуреною. При цьому я дуже люблю доньку і не хочу завдавати їй болю. Як далі бути – не знаю.

Скоро вони знову мають приїхати і я не знаю, чи вдасться мені знову прикидатися і вдавати з себе щасливу бабусю, якою я не є.

You cannot copy content of this page