Христина дивилася на старенький будинок, так не хороми, але вона і цьому була безмежно рада. Адже після того як вона вийшла з дитячого будинку, і довго не давали житло.
Добре, що хоч будинку та вихователі допомагали бідолашній дівчині та приймали її у себе. Коли Христині сказали що є тільки будинок у селі, то вона спочатку засмутилася, проте змушена була погодитись.
Адже їй сказали, що інших варіантів не буде і треба знову чекати рік. Але потім подумала що нічого якось люди живуть в селі та й вона зможе.
Христину відвезли та показали будинок. Вона зайшла І побачила там повний безлад.
Єдине що було позитивне – це те що були якісь меблі. Христина взялася за прибирання і тут до неї постукали. На порозі стояла жінка років 48 та привітно посміхалася. Вона сказала що почула якісь звуки у будинку і вирішила прийти глянути.
Жінка ще не знала що тут буде хтось жити. Христина їй відповіла, що її надали ось таке житло після дитячого будинку. Жінка тільки головою похитала та сказала що будинок майже непридатний до проживання.
Христина почувши це і сама занепокоїлась. Однак жінка заспокоїла дівчину і сказала що вона зараз з сусідами прийде і допоможе її.
І через півгодини до Христини до будинку прийшло більше 10 людей. Вони всі дружно взялися прибирати у будинку, і за дві години, хати можна було не впізнати.
Христина була дуже здивована такою добротою та рада. А люди все приказували: “Христино ти не хвилюйся, ми тобі поможемо і роботу найти, і нареченого”.
Дівчина засміялася та відповіла, що їй не потрібно ніякого нареченого. Та люди тільки засміялися.
Однак Христина розповіла їм про невеселу історію її сім’ї та сказала що вона так не хоче і взагалі краще жити самій. Люди зрозуміли що дівчині прийшлось невесело от звідки в неї такі висновки про чоловіків та життя.
Через декілька днів Христину влаштували вихователькою до дитячого садка. Зарплата була невелика, але на продукти не потрібно було тратитись, бо люди їй багато чого приносили, зізнавшись що вона до дитячого будинку.
За три місяці що Христина прожила в селі вона багато чому навчилася. Жінки її навчилися садити та обробляти город. Так дівчина поступово привикнула і до людей і до домашніх тварин.
Одного разу дівчина вирішила піти в ліс по гриби. Вона так захопилася що й не помітила як час минав як вона дальше заходила вглиб лісу. Вона блукала та раптом почула якийсь голос. В кущах сиділа маленька дівчинка та зхлипувала. Христина підійшла до неї і спитала, що вона тут робить.
Та й відповіла що образилася на тата. Але на здивування дівчини дівчинка добре знала ліс і допомогла їй вийти. Христина в зняк вдячності запросила малечу до себе додому. Нагодувала її напоїла чаєм а потім сказала щоб дівчинка збиралася вони йдуть додому, шукати її тата.
Та дівчинка яка була дуже змучена так і заснула на дивані в Христини. Дівчина не знала що робити тому пішла до сусідки, розповіла їй все.
І не прийшло ще півгодини як у будинок до Христини увірвався якийсь чоловік та почав гукати: “Доню, донечко де ти, пробач мені”.
Дівчинка одразу прокинулась та обійняла батька. Чоловік пообіцяв їй що зводить її всюди куди вона тільки захоче. А Софійка так звали її, сказала до батька що тільки піде із Христиною. Так найближчих вихідних вони всі пішли гуляти до парку.
А на наступні поїхали на пікнік, потім на риболовлю. А через півроку Христина та Богдан, так звали чоловіка запрошували майже ціле село до себе на весілля.
Весілля було гучне, всі прийшли та приказували до Христини: ” Бач а ти не вірила, що все в тебе буде гаразд і робота буде і наречений, вірніше уже чоловік. Миру вам та злагоди в сім’ї”.
Віра Лісова
