Ще студенткою я закохалася у чорнявого чоловіка, з яким згодом і одружилися. У шлюбі 15 років прожили. Чоловік працелюбний, одразу взявся будувати хату, найняв бригаду, дуже старався, щоб ми мали своє житло. Щоб жили у своєму гніздечку, подорожували разом.
Сімейне наше життя проходило прекрасно, побутових сварок майже не було. Жили в злагоді та мирі. Або може просто зійшлися характерами.
Здавалося, у нас дуже гармонійні відносини.
Але одного разу я дізналася, що чоловік захопився іншою, тобто, “любаскою”. Можливо, не просто захопився, а крутить шури-мури. З Мариною, Оксаною, Андріаною, як з’ясувала то у нього не одна є. На щастя, я дізналася і другу сторону медалі. Занадто неприємно розчарувалась у чоловікові.
Він в той час відсторонився від багатьох обов’язків.
Так і минали роки за роком.
Я розривалася між сімейними клопотами, вихованням донечки, роботою онлайн, а чоловік працював багато і гарно заробляв, але часу у нього на іншу, було дуже багато а на донечку часу його і бажання ставало все менше і менше.
Думки про це дошкуляли щохвилини.
Скрута та журба навіть найсільнішу людину змусить озлобитись. Втомилася від цього. Я все таки наважилася на розлучення. Кажу своєму “вірному”:
-Поїхали розлучимось за один день, за спільною згодою!
Здається з того моменту мій чоловік трохи прозрів, зрозумів, що втрачати сім’ю йому зовсім не хочеться.
Чи варто дати другий шанс? Заплуталась поки. Після всього пережитого не вирвати з пам’яті все, що було.
Історія написана, Олександрою Щасливою, спеціально для osoblyva.сom Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото, Олександри. 2020 р.
