fbpx

– Дурненька, я ж про тебе дбаю. Награється мій син з тобою, і знову зійдеться з Алісонькой. А ти одна з дитиною залишишся. Та й є у мене внучка, інших непотрібно. Ось, я тобі грошики приготувала. Сходи, поки не пізно

Свекруха дуже любить колишню дівчину мого чоловіка, Алісу. Аліса і мій чоловік рано стало батьками – всього в 18. Одружитися мій чоловік з нею не захотів. Вони рік прожили разом, потім Аліса вирушила у «вільне плавання». Знову вони зійшлися, коли їх доньці було 4 роки, і стали жити зі свекрухою. Мати чоловіка дуже любить свою онучку від єдиного сина. Так і складалися їхні стосунки: рік разом, 2-3 роки Аліса живе разом з іншими чоловіками, потім знову повертається до мого чоловіка. Потім вони знову розбіглися і так по колу.

Я з’явилася в житті чоловіка під час чергового «розбігу». Його доньці було вже 12, а Аліса так і не визначилася, чого вона хоче. А чоловік хотів нормальну сім’ю і дитину, що не розповідає ще про 5 татусів. Все це чоловік отримав в шлюбі зі мною. Ми також жили в одній квартирі зі свекрухою. Квартира належала чоловікові, а не його матері.

Свекруха категорично не хотіла мене приймати: тільки я за поріг, до неї відразу Аліса. Бувало, вони сиділи на кухні разом, згадуючи як добре їм жилося разом. Аліса прямим текстом мені заявляла: – Він все одно до мене повернеться. Завжди повертається. Ти тут тимчасово, чи не тіште себе ілюзією.

– Ой, скоріше б уже. – важко зітхаючи, підтакувала їй свекруха.

Коли ми дізналися, що невдовзі станемо батьками, чоловік був безмірно щасливий. І чим ширше посміхався чоловік, тим сумнішою ставала свекруха. Коли чоловіка не було вдома, вона вмовляла мене позбутися дитини: – Дурненька, я ж про тебе дбаю. Награється мій син з тобою, і знову зійдеться з Алісонькой. А ти одна з дитиною залишишся. Та й є у мене внучка, інших непотрібно. Ось, я тобі грошики приготувала. Сходи, поки не пізно.

Умовляння свекрухи не допомогли. Тоді вона поставила собі за мету: будь-якими способами довести мене, а потім усе списати на «таке буває». Я поставила чоловікові питання руба: або роз’їжджаємося з його мамою, або розлучення. Свекруха, дізнавшись про це дуже зраділа: – Все, збирай дрібнички! Мій син ніколи мене не кине! Він від тебе скоріше позбудеться.

Квартира була виставлена ​​на продаж. Ми підшукували однушку свекрусі і двушку нам. Мої батьки додали нам коштів, і ми роз’їхалися. З пологового будинку я повернулася у нашу нову квартиру. В якій Аліса не буде сидіти з келихом вина в руці, одягнена як занепала жінка. Іноді нам з нею все ж доводилося зустрічатися: чоловік їздив за дочкою на вихідні сам, а забирала її мати.

Аліса, втомившись чекати, коли мій чоловік до неї повернеться, вискочила заміж. А нового чоловіка вона привела в квартиру моєї свекрухи, і стали вони жити там вчотирьох в однокімнатній. Як то кажуть, в тісноті, та не в образі.

Син восени пішов у садок, я з задоволенням повернулася на роботу. Життя увійшло у звичне русло. До тих пір, поки свекруха не примудрилася зламати п’яти. Це тільки звучить безглуздо, насправді це неймовірно прикро. Чоловік привіз свою матір до нас додому. Адже там, вдома у свекрухи, за нею нікому доглядати: у Аліси хвора спина і вона фізично не може доглядати за людиною, яка не може самостійно ходити, а зі своїм новим чоловіком, на той час, вона вже розлучилася. А гіпс свекрусі обіцяли зняти через 1,5-2 місяці.

Сина довелося забрати до себе в кімнату – він панічно боявся жінку, представлену йому його бабусею, яку він не бачив жодного разу в житті. Свекруха вже місяць живе у нас. Чоловік в обід приїжджає додому, щоб погодувати свою матір і допомогти їй з гігієнічними процедурами, а вечорами догляд за нею лягає на мої плечі. Я стала помічати безлад в моїх речах – зім’ятий, не так складений одяг, переставлена ​ косметика, якою користувалися. Свекруха цього робити не могла – вона не ходить.

Виявилося, свекруха вмовила чоловіка дати Алісі ключі від нашої квартири, і цілими днями колишня чоловіка стирчала у нас вдома, розважаючи свекруху розмовами і риючись в моїх речах. Дізналася я про це випадково – у сина піднялася температура, і ми з ним залишилися вдома. Я почула, що чоловік повернувся додому, і, здивована його приходом, пішла його зустрічати. А там прийшла вона, сама відкривши двері ключем. Не звертаючи на мене жодної уваги, Аліса пройшла до свекрухи і вони почали сміятися. Мене це розлютило до такої міри, що я забрала у неї ключі і стала її виганяти.

Вона відмовилася йти: – Я прийшла до мами, ти мені не указ. Сховайся, не псуй нам настрій своєю кислою пикою. – і вони засміялися. В моєму домі! Я доглядаю за цією мерзенною жінкою, вона їсть мою їжу, вона лякає моєю дитину. І зараз вона буде тягати в мій будинок колишню бабу мого чоловіка? Не знаю, звідки у мене взялися сили, але я схопила Алісу, витягла її з квартири і кинула їй услід пальто і чоботи. На лайливі крики свекрухи, я просто не звертала уваги.

Чоловік прийшов з роботи будучи вже в курсі події. Він попросив повернути ключі Алісі, адже його мамі нудно! Я відмовилася. І вважаю, що я права. Свекруха, в помсту, почала з мене в нахабну знущатися. Тоді я взагалі відмовилася її обслуговувати – вона мені не мати, і раз у неї немає ні краплі поваги до людини, яка доглядає за нею, то і робити це я не зобов’язана. Як і не зобов’язана впускати неприємних мені людей в мій будинок.

На цьому тлі у нас з чоловіком вперше трапився конфлікт, під радісне хихикання його матусі. Я не знаю, як пояснити чоловікові, що якщо з присутністю свекрухи я ще готова була змиритися, але те, що вона тягне в мій будинок цю Алісу, приміряє мій одяг, це явно перебір і нахабство, з боку свекрухи. Що мені робити?

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page