Вони зустрілися випадково. Два колишні однокласники. Не бачилися 15 років.
— Ну як ти? — запитав перший.
— Добре, ось одружився на найкращій жінці на світі! — відповів другий. Джерело
— І як дружина?
— Найкраща! Красуня, розумниця, струнка, розумна і чутлива!
— Пощастило! А я ось розлучився 2 роки тому.
— Чому? Та не склалося. Мудрувала весь час, худа занадто, і в сльози без приводу.
— Ну буває. І як ти тепер?
— Та нормально.
— А колишня?
— Так, на кшталт заміж вже вийшла.
Потім вони перекинулися ще кількома фразами і розійшлися кожен у своїх справах. Більше їх шляхи не перетиналися. І вони так і не дізналися про те, що говорили про одну й ту ж жінку.
Так влаштований світ. Те, що ми наповнюємо любов’ю, стає найкращим і прекрасним. І справа не в тому, що хтось поганий, а справа в нас, чи вміємо ми дивитися з любов’ю …
Автор – Олена Брандіс