Руслан був не просто рибалкою, а рибалкою одержимим.
На гроші, що він витрачав на різні рибальські “штуки”, за розрахунками заздрісного сусіда, можна було їсти форель щодня.
Руслан же годував своїх тим, що зловить.
Сім’я із задоволенням їла.
Важливо було, що людина має заняття для душі, а це важливіше грошей.
Тому Леся, дружина Руслана, його ніколи не сварила, з терпінням та розумінням відносилась до хобі чоловіка.
У день народження дружини, господар із самого ранку подався на озеро.
Свіжа рибка на святковому столі, що може бути кращим? Чим не подарунок?
Але цього разу Руслан купив своїй Лесі каблучку.
Він зрідка, але заглядав із дружиною до ювелірного відділу місцевого універмагу.
Бачив, до чого дружина придивляється, що міряє, що легко віддає назад продавцям, а що з сумом.
Чоловік позичив грошей, купив річ, що сподобалася дружині, і з нетерпінням став чекати дня, коли зможе вручити.
І тоді Леся спочатку оніміє від подиву, потім одягне каблучку на свій гарний пальчик, а потім, звичайно ж,любитиме його ще більше.
Довгий час не клювало. З сусідом, що ловив рибу поруч вже обговорили всі новини села.
Руслан вирішив похвалитися покупкою.
Витяг з кишені обручку, поклав на долоню і тут же почув: “ Руслан, клює”
Забувши про все, чоловік кинувся до вудки і… тієї ж миті відчув, як затиснута в кулаку каблучка вислизнула і бовтнулося з високого берега у воду.
Руслан облишив вудку і кинувся до води. Не зважаючи на те, що вода була холодна, роззувся і заліз по коліна у воду. Але знайти на дні ставка, у зеленій воді крихітну каблучку, виявилося набагато важче, ніж голку у копиці сіна.
Зажурився Руслан, і не так через гроші, а через те, що Леся не порадіє.
На запитання сусіда, що трапилось, похмуро промовчав.
Вирішив, що завтра прийде, коли сусіда не буде і ще пошукає.
Але до дня народження подарунок точно не встигне.
Добре, хоч клювання з’явилося.
За кілька хвилин Руслан піймав здоровенну, кілограмів на п’ять, щуку.
Вдома з’явився із повним рюкзаком.
Як подарунок подарував Лесі щуку і парфуми, які ще купив заздалегідь.
Дружина, слава Богу, охоче прийняла і, поцілувавши чоловіка, почала чистити рибу, як раптом щось блиснуло.
Та не може бути.
“ Руслан,- гукнула чоловіка, напевно, я сплю?” – з великим здивуванням сказала жінка.
У руках вона тримала каблучку. Саме ту, що сподобалась була її в ювелірному магазині.
” Ні, не спиш, – знайшовся чоловік.
Це мій тобі подарунок – із днем народження кохана”.
Для кого він був більший – для Лесі, яка подумала, що чоловік упіймав щуку і в пащу їй засунув обручку.
Чи для Руслана, який ніяк не міг прийти до тями від радості то історія замовчує.
Виявляється дива таки трапляються.
А тим більше у переддень Святої Покрови!
Може саме вона й захистила Русланів подарунок?
Олеся Зоровій
