Аня з дитинства цікавилась журналістикою, дівчинка садила перед собою ляльок та брала в них інтерв’ю.
В маленьких очах було величезне бажання зробити це справою всього життя.
Вона усердно вчилася, багато вечорів засинала за книжками.
Але ніколи не здавалася.
Після одинадцятого класу поступила в Київ на державне навчання, дівчина з запалом бралася за все нове.
Вона не мала багато друзів, не часто спілкувалась з рідними, бо багато вчилася.
Після третього курсу почалася практика на одному з головних телеканалів крани.
І хоч вона не була ведучою новин, а допомагала за кадром, та все більше розуміла, що це справді її.
Аня закінчила з відзнакою, і на відмінно здала практику, тепер на дівчину чекає чудова кар’єра – думали всі.
Вона вела колонку в місцевій газеті.
Цього разу надрукувала статтю про корупцію, хабарі, брехню чиновників.
Це розлетілось по інтернеті, та всій країні.
Керівниця довго кричала на неї в кабінеті, а потім дала попередження.
Дівчина ще більше зацікавилась цією темою, бо щось тут було не чисто.
Як виявилося брат керівниці- місцевий депутат, який підписує нелегальні документи про забудови, розкрадає бюджет, списує величезні суми на дороги.
Дівчина не могла про це мовчати, але і писати не мала як.
Тоді вона звільнилася з роботи, та продовжила свою діяльність в інтернеті.
Дзвінок в двері налякав її.
До неї прийшли поговорити і сказали, що не варто цього робити.
І якщо вона хоче щасливо жити, то нехай закінчує свою писанину.
Ані треба було все обдумати, вона боялась за своїх рідних і за себе.
І не знала, хто її має захистити від чиновника.
Автор: Настя. Передрук заборонений.
