Зібравши непоганий урожай картоплі Галина вирішила поїхати до міста на базар, щоб продати. А заодно і провідати дітей з онуками. Приїхавши та знайшовши собі місце, серед інших продавців Галина всілася чекати на покупців. І ось він перший, високий статний сивоволосий чоловік ішов прямо до неї.
Він подивився на картоплю та ціну, яку Галина написала на листку і сказав: ” Чому у вас картопля така дорога?”. Та жінка не розгубилася і йому відповіла як слід: ” Це не картопля дорога, а гаманець у вас якийсь тоненький”.
Василь, так звали чоловіка не сподівався такої відповіді однак цим якраз і Галина зацікавила його. Він узяв в неї 4 кг картоплі і попросив номер телефону. Галина дала, але сказала що вона не місцева. Так вони розійшлися, Галина розпродала картоплю та поїхала маршруткою до дітей в гості.
Під час розмови, не так діти як дві онучки вивіддали у жінки і та їм все розповіла про своє знайомство з Василем. Після цього жінка поїхала назад додому адже мала господарство за яким потрібно було доглядати.
А у вечері їй зателефонував Василь, вони довго розмовляли, Галина дізналася багато нового про чоловіка. Що зовсім недавно як його дружини не стало, син уже дорослий та живе за кордоном.
А чоловік все життя прожив у місті. У кінці розмови Василь сам запропонував Галині, що він приїде до неї в село.
Галина дуже чекала дорогого гостя, готувалася і навіть поїхала день перед цим до району в перукарню підстригтися та зробити зачіску, що вже давним давно не робила.
Василь добирався до Галини маршрутним автобусом. По приїзду він ще довго жінці не міг нарозказуватись про свою поїздку, говорила, що в нього ще такого не було.
Так сильно гуркотіло, і ще люди як бджоли у вулику гули, що чесно в нього навіть голова трохи розболілась. Вони посиділи, Галина пригощала гостя голубцями, борщем а після сказала, що їй треба на недовго відлучитися, є справи по господарству.
Чоловік не міг собі позволити залишити з хаті, то ж пішов разом з жінкою. Вони пішли до курей, качок та індиків, а ще в Галини була кізочка.
Василь уперше бачив вживу скільки тварин. По його очах було видно, щоб він не знає як себе поводити і є певний страх. Він сказав до жінки що їй допомогти, а та думала і сказала, щоб Василь забрав яйця, які кури знесли.
Та зайшовши до курника Василь там і не пробув п’яти хвилин. Його так налякав півень, що він ще довго відійти не міг. Потім вони удвох пішли загнати козу, яка паслася неподалік на городі.
Чоловік, і з козою не знайшов спільної мови. Сусіди з боку дивилися та сміялися, говорячи якого кавалера собі знайшла Галина, нащо він їй здався, адже усього боїться.
Та жінка не звертала уваги на людей, їй було важливо що Василь не склав руки і сказав що не буде, а все ж пробує. Вона вірить що в нього все обов’язково получиться, головне бажання.
Так і сталося, не з першого разу але через декілька таких приїздів, чоловік так подружився з усіма домашніми тваринами які були у Галини, що навіть не можна було сказати, що він раніше, боявся підійти до них.
Сусіди теж були змушені визнати свою неправоту, та більше нічого жартівливого про чоловіка не казали.
Галина Червона
